Переказ поеми Торквато Звiльнений Єрусалим

Господь Вседержитель зi свого небесного престолу звернув всевидючий
погляд на Сирiю, де станом стояло хрестоносне воïнство. Уже шостий
рiк воïни Христови ратоборствовали на Сходi, багато мiст i царства
скорилися ïм, але Святий Град Єрусалим усе ще перебував
оплотом невiрних. Читаючи в людських серцях як у розкритiй книзi, Вiн
побачив, що з безлiчi славних вождiв лише великий Готфрид Бульонский
повною мiрою гiдний повести хрестоносцiв на священний подвиг звiльнення
Труни Господня. Архангел Гаврило понiс Готфриду цю звiстку, i той
благоговiйно прийняв Божию волю
Коли Готфрид скликав вождiв франкiв i повiдав, що Бог обрав його
начальником над ними всiма, у зборах пiднялося ремство, тому що багато
вождiв не уступали Готфриду нi в знатностi роду, нi в подвигах на поле
бранi. Але отут йому в пiдтримку пiдняв голос Петро Пустельник, i все до
останнього почули словам натхненника й шанованого порадника воïнiв,
а ранком наступного дня могутня рать, у якiй пiд прапором Готфрида
Бульонского згуртувався кольори лицарства всiєï Європи,
виступила в похiд. Схiд затрiпотiв
И от уже хрестоносцi розбили табiр в Эммаусе, у видi
iєрусалимських стiн. Тут до них у намети з'явилися посли пануючи
Єгипту й запропонували за багатий викуп вiдступитися вiд Святого
Граду. Вислухавши вiд Готфрида рiшуча вiдмова, один з них вiдправився
восвояси, другий же, черкеський витязь Аргант, горя бажанням скорiше
оголити меч проти ворогiв Пророка, поскакав Виерусалим.
Єрусалимом у ту пору правил цар Аладин, васал єгипетського
царя й злiсний пригноблювач християн. Коли хрестоносцi пiшли на приступ,
вiйсько Аладина зустрiло ïх у мiських стiн, i зав'язалася жорстока
битва, у якiй без лiку впало нехристею, але й вiдважних лицарiв полягло
чимало. Особливо тяжка втрата понесли хрестоносцi вiд могутнього Арганта
й великоï дiви-войовницi Клоринди, що прибула з Персiï на
пiдмогу Аладину. Iз Клориндою в боï зiйшовся незрiвнянний Танкред i
ударом списа рознiс ïй шолом, але, побачивши прекрасний лик i
золотi косi, убитий любов'ю, опустив свiй меч
Храбрейший i прекраснейший з лицарiв Європи, син Iталiï
Ринальд був уже на мiськiй стiнi, коли Готфрид вiддав вiйську наказ
вертатися в табiр, тому що не настав ще час упасти Святому Граду
Бачачи, що оплот ворогiв Господнiх ледь не впав, цар пекла скликав
своïх незлiченних слуг — бiсiв, фурiй, химер, язичеських
богiв — i наказав всiєю темною силою обрушитися на
хрестоносцiв. Слугою диявола серед iнших був маг Идраот, цар Дамаска.
Вiн повелiв дочки своєï Армиде, що затьмарила красотою всiх
дiвши Сходу, iти в стан Готфрида й, уживши все жiноче мистецтво, внести
розлад у ряди воïнiв Христових
Армида з'явилася в стан франкiв, i жоден з них, крiм Готфрида й
Танкреда, не в силах був устояти перед чарами ïï вроди.
Назвавшись принцесою Дамаськоï, силою й обманом позбавленоï
престолу, Армида благала вождя хрестоносцiв дати ïй малий загiн
добiрних лицарiв, щоб з ними скинути узурпатора; в обмiн вона обiцяла
Готфриду сполучник Дамаска й усiляку допомогу. Зрештою Готфрид велiв по
жеребi обрати десятьох хоробрi, але ледь зайшло мовлення про те, хто
очолить загiн, проводир норвежцев Гернанд по наущению бiса затiяв сварку
з Ринальдом i впав вiд його меча; незрiвнянний Ринальд примушений був
вiдправитися визгнание.
Обеззброєних любов'ю лицарiв Армида повела не на Дамаск, а в
похмурий замок, що стояв на березi Мертвого моря, у водах якого не
тонуть нi залiзо, нi камiнь. У стiнах замка, Армида розкрила справжню
свою особу, запропонувавши бранцям або вiдректися вiд Христа й виступити
проти франкiв, або загинути; лише один з лицарiв, знехтуваний Рамбальд,
обрав життя. Iнших вона в кайданах i пiд надiйною охороною вiдправила
царевi Єгипту Хрестоносцi тим часом вели регулярну облогу,
обносили Єрусалим валом, будували машини для штурму, а жителi
мiста змiцнювали стiни. Знудивши неробством, гордий син Кавказу Аргант
виïхав у поле, готовий битися iз усяким, хто прийме його виклик.
Першим на Арганта ринувся вiдважний Вiдгiн, але незабаром був повалений
невiрним,
Тодi настала черга Танкреда. Два героï зiйшлися, як нiколи Аякс i
Гектор у стiн Илиона. Жорстокий бiй тривав до самоï ночi, так i не
виявивши переможця, i, коли герольди перервали двобiй, пораненi бiйцi
зговорилися на свiтанку продовжити його.
За двобоєм з мiських стiн iз завмиранням серця стежила Эрминия,
дочка Антиохийского пануючи. Нiколи вона була бранкою Танкреда, але
шляхетний Танкред дав принцесi волю, Эрминии небажану, тому що вона
палала нескоримою любов'ю до пленившему ïï. Вправна в лiках
Эрминия намiрилася проникнути в стан хрестоносцiв, щоб вилiкувати рани
лицаря. Для цього вона обрiзала своï чудовi волосся й облачилася в
доспех Клоринди, але на пiдступах до стану ïï виявили
сторожовi й кинулися за нею в погоню. Танкред же, загордившись, що те
була люб'язна його серцю войовниця, iз-за нього подвергшая життя
небезпеки, i бажаючи врятувати ïï вiд переслiдувачiв, теж
пустився слiдом за Эрминией. Ïï вiн не наздогнав i, збившись
зi шляхи, обманом був затягнений у зачарований замок Армиди, де зробився
ïï бранцем
Меж тим настав ранок i нiхто не вийшов назустрiч Арганту. Черкеський
витязь прийнявся паплюжити боягузтво франкiв, але жоден з них не
наважувався прийняти виклик, поки нарештi вперед не виïхав Раймонд,
тулузский граф. Коли перемога була вже майже в руках Раймонда, цар тьми
спокусив кращого сарацинського лучника випустити в лицаря стрiлу й сам
направив ïï полiт. Стрiла встромилася в сочлененье панцира,
але ангел-хоронитель урятував Раймонда вiд неминучоï загибелi
Бачачи, як пiдступно порушенi закони двобою, хрестоносцi ринулися на
невiрнi. Лють ïх була настiльки велика, що вони ледь було не
зiм'яли ворога й не ввiрвалися в Єрусалим. Але не цей день був
визначений Господом для узяття Святого Граду, тому Вiн попустив
пекельному воïнству прийти на пiдмогу невiрним i стримати напiр
християн
Темнi сили не залишили задуму розтрощити хрестоносцiв. Натхненний
фурiєю Алекто, султан Солиман з вiйськом кочiвникiв-арабiв уночi
раптово напав на табiр франкiв. I вiн би здобув перемогу, коли б Господь
не послав архангела Михайла, щоб той позбавив невiрних допомоги пекла.
Хрестоносцi воспряли духом, зiмкнули ряди, а отут ще досить вчасно
приспiли лицарi, звiльненi Ринальдом з Армидиного полону. Араби бiгли,
бiг i могутнiй СОЛИМАН, у битвi лишивший життя багатьох християнських
воïнiв
Настав день, i Петро Пустельник благословив Готфрида йти на приступ.
Отслужив молебень, хрестоносцi пiд прикриттям облогових машин обступили
стiни Єрусалима, Невiрнi люто пручалися, Клоринда сiяла смерть у
рядах християн своïми стрiлами, однiєï з яких був
поранений у ногу сам Готфрид. Ангел Божий зцiлив вождя, i той знову
вийшов на поле бою, але занепала нiчна тьма змусив ч його дати наказ
котступлению.
Уночi Аргант iз Клориндою зробили вилазку до стану франкiв i пiдпалили
облоговi машини сумiшшю, виготовленоï магом Исменом. Коли вони
вiдступали, переслiдуванi хрестоносцями, захисники мiста захлопнули
ворота, у темрявi не помiтивши, що Клоринда залишилася зовнi. Отут з нею
в бiй вступив Танкред, але войовниця була в незнайомi йому збруï, i
лицар визнав кохану, тiльки нанеся ïй смертельний удар. Вихована в
мусульманськiй вiрi, Клоринда знала, однак, що батьки ïï
— християнськi володарi Ефiопiï й що з волi матерi ïй
належало б прийняти хрещення ще в дитинствi. Смертельно поранена, вона
попросила свого вбивцю здiйснити над нею це таïнство й дух
випустила вже христианкою.
Щоб кресточосци не змогли побудувати новi машини, Исмен впустив сонм
бiсiв у єдиний в окрузi лiс. Жоден з лицарiв не дерзнув увiйти в
зачаровану хащу, за винятком Танкреда, але й тому не пiд силу було
розвiяти лиховiснi чари мага
Зневiра панувала в станi хрестоносного воïнства, коли Готфриду в
снi вiдкрилося, що тiльки Ринальд здолає чаклунство й що лише
перед ним мерзнуть нарештi захисники Єрусалима. У свiй час Армида
заприсягла жорстоко помститися Ринальду, що отбили в неï полонених
лицарiв, але ледь побачила його, як воспилала нескоримою любов'ю. Юнака
ïï краса теж уразила в саме серце, i Армида перенеслася з
коханим на далекi зачарованi Щасливi острови. До це-те островам i
направилися за Ринальдом двоє лицарiв: датчанин Карл i Убальд. За
допомогою доброго чарiвника ïм удалося потрапити за океан, води
якого колись борознив тiльки УЛИСС . Переборовши безлiч небезпек i
спокус, посли Готфрида знайшли Ринальда заколишньоï про усiм серед
радостей любовi. Але коштувало Ринальду побачити бойовий доспех, як вiн
згадав про священний обов'язок i без коливань пiшов за Карлом з
Убальдом. Розлютована ж Армида помчалася в стан пануючи
єгипетського, котрий з набраноï по всьому Сходовi раттю йшов
рятуйте!. Надихаючи схiдних витязiв, Армида пообiцяла стати дружиною
тому, хто в боï вб'є Ринальда.
И от Готфрид дає наказ до останнього приступу. У кривавiй сутичцi
християни зiм'яли невiрних, з яких найстрашнiший — непереможний
Аргант — упав вiд руки Танкреда. Хрестоносцi ввiйшли у Святий
Град, а Аладин iз залишками вiйська вкрився в Давидовой вежi, коли на
обрiï пiднялися хмари пилу — те йшло до Єрусалима
єгипетське вiйсько И знову почалася битва, жорстока, тому що рать
невiрних була сильна. В один з найважчих для християн моментiв до
неï на пiдмогу вивiв воïнiв з Давидовой вежi Аладин, але все
було марне. З Божией допомогою хрестоносцi узяли гору, нехристi бiгли.
Цар єгипетський став бранцем Готфрида, але той вiдпустив його, не
бажаючи чути про багатий викуп, тому що не торгувати вiн прийшов зi
Сходом, але воювати
Розсiявши рать невiрних, Готфрид зi сподвижниками ввiйшов у звiльнене
мiсто й, навiть не знявши залитих кров'ю панцира, схилив колiна перед
Труною Господнiм
Д. А. Карельський