Тема уроку: Посмiшки зiрок Антуана де Сент-Екзюперi

Свiт слова i музики це iз областi вiчного Наш сьогоднiшнiй урок про
вiчне. А щоб проникнути у свiт вiчного, як писав поет Рилєнков,
мало увидеть, нужно всмотреться, чтоб ясной любовью наполнилось сердце,
мало услы шать, вслушаться нужно, чтоб в душу созвучья нахлынули дружно.
Давайте вслухатись сьогоднi в слова i звуки музики, прислухатись до
своєï душi i серця. Адже музика i слово iснують не лише для
розваги, вони заставляють думати, творити, пробуджують душу.
Є звуки, акорди, якi, проходячи крiзь столiття, бентежать нашi
душi. Є цiнностi, яким нема цiни. Є образи, якi ми
називаємо вiчними. Є запитання, на якi шукають вiдповiдi
люди, вiдколи свiт iснує. Є фрази, якi тривожать думки
людей, незалежно вiд того, в якому часi вони живуть.
Перша фраза, яка закликає нас до спiвтворчостi на сьогоднiшньому
уроцi це
бути людиною в сучасному суспiльствi
Починається i закiнчується вона трьома крапками.
_Що ви би поставили на мiсцi цих ? Якого значення тодi набуває ця
фраза?
Чи легко бути людиною в сучасному суспiльствi зла? ( характеристика
суспiльства) Бути чи не бути людиною в сучасному суспiльствi. ( кожен
робить свiй вибiр, як в свiй час робив його Гамлет) Бути людиною в
сучасному суспiльствi. ( вибiр зроблено)
Бути Людиною в сучасному суспiльствi!
Цю фразу можна сприймати, як життєве кредо.
А що означає бути Людиною?
Вiдповiдь на це запитання ми спробуємо знайти у французького
письменника Антуана де Сент-Екзюперi .
I розмову про нього хочеться розпочати iз вiчного.
2 роки назад випускник нашоï школи написав твiр про небо. Давайте
послухаємо його. ( автор твору читає пiд музику А. Данилка
….)
Ви бачите, як де-не-де Прозоро свiтяться дерева? Ви чуєте, до нас
iде Холодна музика груднева? Вона приходить, ледь жива, У свiт, де
гамiрно й крикливо, Де громова пiсенна злива Вихлюпує своï
слова. I, не намацавши красу У цьому вихорi емоцiй, Знеможено
ридає Моцарт Пiд телевiзорну попсу. Коли вже хочеться стрiляти Вiд
шуму, що по вухах бє, Бог повертає регулятор I тиша в свiтi
настає. Усе оновлюється. Нiби Ми вперше зрозумiли суть, Що
птицi в небi, в морi риби, А люди — в музицi живуть. Мiж небесами
i землею Вона напнулась, мов струна. Ми народилися iз нею, I вiчнi, доки
є вона. (Вiталiй Коротич) Пригадаймо античнiсть.
Чиє iмя люди повязують iз можливiстю лiтати?
Чому не Дедал, а Iкар, адже вiн зробив крила? Дедал летiв, а Iкар лiтав.
Вiн вiдчув радiсть польоту, якоï не змiг вiдчути Дедал.
Епоха Вiдродження. Великий Леонардо да Вiнчi зробив креслення
вертольота.
Романтики-казкарi придумали лiтаючi коври, ступу для Баби Яги, чоботи-
скороходи.
Героïня Льва Толстого Наташа Ростова не могла зрозумiти
Соню:Неужели тебе не хочеться полететь в звездное небо? I Катерина
Островського запитувала: Почему люди не летают? А украïнський народ
спiвав пiсню: Дивлюсь я на небо i думку гадаю: Чому я не сокiл? Чому не
лiтаю? Чому менi, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув й до сонця
б злiтав.
Вироком для багатьох стала фраза Горького: Рожденный ползать, летать не
может! Але ж ми, люди , хоч i без крил iз пiря, не повзати народженi.
Значить лiтати!
I лише ХХ столiття дало можливiсть людинi злетiти по-справжньому i
навiть подолати силу земного тяжiння, пiднятись до космiчних висот. Але
гордих смiливцiв Земля не вiдпускала надовго. Вони повертались. Але вже
зовсiм iншими очима вони дивилися на планету. Вони бачили ïï
здалеку i тепер любили ïï по-новому. Готовi були дарувати
ïй своï посмiшки, якi зiгрiвали ïï жителiв
Таким був перший космонавт Юрiй Гагарiн . Всього 1 годину i 48 хвилин 12
квiтня 1961 року тривав його полiт.
Тодi ж зявилася пiсня Нежность ( муз. О Пахмутовоï , сл.С
Гребенникова i М. Добронравова )
Вслухайтесь у слова цiєï пiснi i мелодiю.
Хто ж був отой Екзюперi, якого автори пiснi поставили на один рiвень iз
Юрiєм Гагарiним.
Сьогоднi ми постараємось зясувати не стiльки ким вiн був, скiльки
яким вiн був, яким вiн вам запамятається, що його тривожило, якими
вiн бачив людей, нашу планету i все, що оточує нас.
Звернiть увагу на фотографiï. Маленьким його називали Тонiо, пiлоти
Сент-Екс, письменник- Екзюперi.
Перше ваше знайомство з Екзюперi вiдбулося три роки назад, у 8 класi. Це
була фiлософська казка Маленький принц з простими, нiжними, майже
дитячими малюнками. Цей твiр дає нам можливiсть вкотре повернутися
у своє дитинство, постаратись зрозумiти Маленького принца, його
тривоги. Ви вивчали цей твiр у 8 класi, нова програма пропонує
вивчати його у 6 класi. Питання, якi постануть перед вами, я задавала
6-класникам i 8-класникам. Ми маємо можливiсть порiвняти ïх
вiдповiдi з вашими.
Чим свiт дорослих вiдрiзняється вiд свiту дiтей? Який свiт ближчий
вам?
- Дорослi вiдрiзняються вiд дiтей тим, що турбуються, переживають i
дбають про своïх дiтей.
- Дiти вiдрiзняються вiд дорослих своєю безтурботнiстю. Дорослi,
попри усю складнiсть життя, дуже часто самi створюють собi проблеми i
намагаються знайти чомусь найважчий спосiб ïх вирiшення. Коли
дiти, в свою чергу , живуть чисто i прозоро, для них все є
простим i очевидним. Дiти i дорослi живуть в рiзних свiтах. Свiт
дорослих базується на знаннях, досвiдi, умiннi виживати,
жити… А у свiтi дiтей на першому мiсцi стоïть довiра. Вони
не вмiють обманювати, говорять завжди тiльки правду, що для дорослих
є часто забутим явищем. Менi вже 16 рокiв, я розумiю i
усвiдомлюю, що скоро прийдеться вступити в доросле життя, i треба буде
взяти на себе певну вiдповiдальнiть i обовязки. Та я переконана в
тому, що, будучи дорослою людиною, можна залишатися дитиною, хоча б
для себе, хоча б заради себе. Менi тiльки 16, але я хочу, щоб в
майбутньому та доросла жiнка нiколи не посмiла зрадити ту маленьку
Лiзочку, яка вiрила в Дiда Мороза, яка мрiяла стати спiвачкою, i яка
була дитиною. Я хочу, щоб в ïï серцi завжди жило моє
дитинство.
Чому на кожному астероïдi, якi вiдвiдав Маленький принц , лише один
житель: дивак, дорослий? 6- класники вважають, що на астероïдах
дуже мало мiсця. Крiм того всi жителi астероïдiв були нудними i
тому з ними нецiкаво.
-Кажуть, що коли людина народжується, на небi загорається
зiрка. Тому кожна людина має свою зiрку, свою планету, яка свiтить
тiльки для неï особливим свiтлом. Можливо, коли ми
залишаємося наодинцi iз собою, ми i знаходимося на тiй планетi.
- Кожна людина окрема планета. Наодинцi з собою справжня, хоча для
iнших, можливо, i дивна.
- Всi люди по-своєму дивнi. I лише наодинцi з собою ми можемо бути
i дивними, i справжнiми, тому що перед самим собою не треба лукавити,
скривати своï недолiки. А серед iнших людей нам хочеться
виглядати кращими, щоб в iнших склалася про нас хороша думка, адже вiд
цього залежить наша репутацiя.
Чому на жоднiй планетi принц не залишився?
6 клас — Тому, що вiн любив свою планету. -Вiн не залишився, тому
що шукав квiтку. -Тому, що йому було би там тiсно i нудно. -Принц не
залишився на жоднiй iз планет тому, що вiн хотiв багато розпитати,
взнати. А вони хотiли, щоб вiн ïм слугував, самi були зайнятi
роботою, або взагалi не звертали на нього увагу, а йому це дуже не
подобалося.
-Якщо кожну людину сприймати як окрему планету, то чи можемо ми назавжди
залишитися на тiй чиïйсь планетi. На мою думку, жодна людина не
погодилася б жити не своïм життям, а чужим. Напевно, принц також не
мiг цього собi дозволити. А залишитися на любiй iз планет це для принца
означало привикнути до звичаïв iнших людей, сприймати ïх
такими, якими вони є насправдi i миритися з ïх дивацтвами.
Неможливо жити життям iншоï людини.
Як ви розумiєте фразу : прибрався сам прибери свою планету?
- Сьогоднi в свiтi iснує дуже багато екологiчних проблем. Прибрати
свою планету означає зробити все, щоб цих проблем стало менше.
— Якщо людина планета, то потрiбно в чистотi тримати i свою
душу. Свiт став би набагато кращим, якби всi люди замислювались
частiше над чистотою власноï душi.I хоча суспiльство людей, у
яких душi чистi, подiбне до утопiï, але люди повиннi хоча б
прагнути цього.
Себе судити набагато важче, нiж iнших. Як ви розумiєте цю фразу?
— Iнших ми бачимо зi сторони i можемо правильно оцiнити ïхнi
вчинки. А себе ми не бачимо, а може просто не хочемо цього робити.
- Нам здається, що в тiй, чи iншiй ситуацiï ми б не
припустилися такоï помилки. Нам хочеться бачити себе в яскравому
свiтлi, ми впевненi в тому, що кращi, нiж про нас думають. В кожнiй
людинi на землi по ïï природi є часточка егоïзму
та самолюбства, ми себе дуже любимо i бережемо. А, як вiдомо, судити
того, кого любиш, дуже важко. Про мене багато хто каже, що я
егоïстка та самолюбка. Можливо, в якiсь мiрi, це правда. Але я
нiколи не боюся себе критикувати. Це не приниження самооцiнки, а
навпаки, прагнення до чогось кращого. Я знаю, що iдеальних людей не
iснує, але бути кращою за когось реально.
- Менi здається, що вiдповiдь на це питання є у вiршi Булата
Окуджави
Осудите сначала себя самого научитесь искусству такому, а уж после
судите врага своего и соседа по шару земному. Научитесь сначала себе
самому Не прощать ни единой промашки, А уж после кричите врагу своему,
Что он враг и грехи его тяжки. Не в другом, а в себе побеждайте врага, А
когда преуспеете в этом, Не придется уж больше валять дурака Вот и
станете вы человеком. Якби кожен так робив, на землi було б бiльше
чистих душ-планет, i життя стало б кращим для всiх.
Як ви вiдноситеся до фрази Люди на землi займають мало мiсця. Ïм,
як баобабам, здається, що вони великi i важливi. — Одна
людина порiвняно iз людством нiщо, але кожен хоче, щоб його вважали
великим. Хоча бiльш важливим є те, що ти робиш i для чого.
- Я погоджуюсь з цiєю фразою лише наполовину. Дiйсно, бiльшiсть
людей вважають, що без них не буде свiт iснувати, i що вiн
утримується тiльки на ïхнiх досягненнях. Та незамiнимих
людей немає. Хоча iснують i такi люди, якi нiчим не цiкавляться.
Ïм здається, що вони нiкому не потрiбнi, i замикаються в
собi.
Чи згiднi ви з тим, що говорила квiтка про людей: Люди не мають корiння,
i ïх носить вiтром.?
8 клас -Нi, з цiєю думкою я не згiдна. Адже кожна людина має
своє корiння, свою родину, в якiй вона почувається
потрiбною. Можливо, якщо людина самотня, ïï носить вiтром в
пошуках кращого життя, кращоï долi. Бiльшiсть людей з цiєю
думкою не погодилися б, хоча вони дiйсно не мають такого корiння, як у
дерев, та корiння iснує, i просто так вiтром людину не буде
носити, бо ïï корiння завжди буде робити ïï мiцною.
- Я не знаю, як живе та чи iнша людина, чи носить ïï вiтром .
Я знаю, як живу я: в мене є мета, цiль, до якоï я прагну,
прикладаю до цього всi зусилля. Я не хочу, щоб моïм життям
керував вiтер. А щодо корiння, то менi здається, що в
кожноï людини є своє корiння. Людина, яка
думає, що в неï нема корiння, i що ïï носить
вiтром, опустила руки, боïться боротися, боïться пливти
проти течiï, боïться жити. Екзюперi сказав, що людина
пiзнає себе у змаганнi з перешкодами. А якщо ми будемо
пiдкорятися цим перешкодам, то так i не дiзнаємось, хто ми
є, хто наше корiння. Для мене корiння це те, звiдки брало
початок моє життя. Моє корiння знаходиться в маминому
серцi. Я знаю, що вона завжди чекає, любить i простить. Де б я
не була, скiльки б не пройшло рокiв, що б не сталося, я знаю, що можу
повернутися до свого корiння i, якщо треба, то залишитися з ним
назавжди.