Захворювання зовнiшнього й середнього вуха

Щоб класифiкувати захворювання вуха найпростiше класифiкувати ïх по
факторi, що ушкоджує: 1. Фiзичнi подразники: 1. механiчнi: удари,
сдавления, поранення холодною й вогнепальною зброєю 2.
прискорення: на реактивних самлотах, при тривалiй хитавицi.
3. вiбрацiя (ставиться до прискорення) до неï. Особливо чутливий
лабiринт: вiбрацiйна хвороба 4. пиловий фактор 5. барофактор —
дiя його особливо проявляється при перепадах тиску: у кесонах,
при зануреннi на глибину 6. електричний фактор (як окремi фактор,
хоча частiше йде змiшана поразка) 7. актинический фактор (сонячнi
променi, УФИ й iн. види випромiнювань) 8. температурний фактор
(опiки, вiдмороження) 9. звук: тривале або сверхинтенсивное вплив
викликає акутравму.
4. Хiмiчнi подразники. Дiя цих факторiв може бути трояким: ћ контактний
путь (например, ожоги килосатми, делочами) ћ косвенное действие (при
поражении верхних дихательних путей парами йода, хромовими солями
— так как слуховая труба воспаляется, что ведет к повреждению
среднего уха ћ резорбтивное действие (например, чувствительность уха
к хинину, салицилатам при приеме етих препаратов внутрь развивается
повреждение органа слуха в виде уменьшения функции и т. п.
5. Органiчнi подразники: ћ бактерии и их токсини ћ вирусний фактор ћ
грибковий фактор (в последнее время значение значительно виросло
значение етого фактора) 4. Аллергени. Визивают сенсибилизацию.
Возникновение и ход процесса при аллергии зависит от: ћ местной и
общей реактивности организма (насколько организм уже
сенсибилизирован) ћ силой и характером раздражителя (не всегда
бивает сила адекватна реакции: при минимальних концентрациях бивает
максимальние повреждения) .
ЗОВНIШНЄ ВУХО. Розглянемо спiввiдношення мiж зовнiшньою вушною
раковиною й черепом. Оскiльки вушна раковина вiдстоïть,
кровопостачання йде на досить обмеженiй дiлянцi перешийка зовнiшнього
слухового проходу те вiдповiдно тут найчастiше спостерiгається
травми.
Отогематома. Зустрiчається крiм спортивноï травми, дуже часто
при бойовiй травмi. У клiнiцi в ослаблених хворих при лежаннi на однiй
юшцi: вiдшаровується шкiра й мiж шкiрою й поднахрящницей
вiдбувається крововилив. Найчастiше це вiдбувається у
верхнiй третинi вушноï раковини. Утвориться мiхур, наповнений
кров'ю.
Лiкування отогематом проблематичне завдання, не завжди воно
вдається. Особливо на тлi ослабленого органiзму. Тому часто
отгематома переходить у нагноєння, а нагноєння часто
приводить до розплавлювання хряща й деформацiï вушноï
раковини. Якщо амбулаторно отгематома не лiкується, то хворого
госпiталiзують у стацiонар щоб запобiгти виникненню косметичного дефекту
(всi косметичнi дефекти пов'язанi iз травмою ставляться до важких
тiлесних ушкоджень) .
Лiкування: ћ проколоть отгематому в верхней части и отсосать все
содержимое, ћ для того чтоби визивать адгезию между кожей и надхрящницей
вводится в полость 2-3 капли 3% йода, или спиртовой раствор йода.
Визивается асептическое воспаление, и образуются спайки между кожей и
надхрящницей.
ћ обязательно наложить плотную давящую повязку на ету зону. Если не
удается ликвидировать гематому, то больного направляют в стационар, где
производят широкий разрез, вискабливание отгематоми и в последующем
накладивают плотние повязки.
Бешихове запалення вушноï раковини. Небезпечно взагалi запалення в
областi слухового проходу. Клiнiка: гiперемiя, рiзка хворобливiсть при
пальпацiï. Загальнi явища: пiдвищення температури, озноби, змiни з
боку кровi. В областi голови бешихове запалення особливо небезпечно й
такi хворi пiдлягають обов'язковому стацiонарному лiкуванню.
Екзематознi поразки вушноï раковини й зовнiшнього слухового
проходу. Можуть бути рiзного генеза: iнфекцiйного, алергiйного. Цi
процеси дуже завзятi за течiєю, вони не так викликають загальнi
явища. Звичайно екзематознi поразки рецидивирует внаслiдок чого фахiвцi
не беруться за лiкування цього захворювання. Для лiкування
використовуються рiзнi мазевi аплiкацiï: iз салiциловою кислотою,
кальцедоном, гормональними препаратами. Фiзiотерапiя: УФО в еритемних
дозах (викликає опiк i вiдторгнення зовнiшнiх шарiв, щоб досягти
видужання) . У дуже завзятих випадках застосовують рентгенотерапiю.
Герпетические поразки. Частiше спостерiгаються в момент епiдемiï
грипу, iнодi Herpes zoster розвивається поза епiдемiєю. Цi
поразки нерiдко супроводжуються поразкою лицьового нерва. Часто
розвивається парез лицьового нерва, що надалi утрудняє
харчування (ковтання, жування) .
Лiкування: загальне — преднiзолон — швидко дає
лiквiдацiю запального процесу, мiсцево — змазування уражених
дiлянок або фiзiотерапiя (лазер) . Тому що Herpes zoster
супроводжується резчайшими неврологiчними болями (тому що це зона
iннервацiï тройничного нерва) тому застосовують антибiотики або
сульфанiламiди, щоб попередити розвиток вторинноï iнфекцiï
(пневмонiï й т. п.) Аномалiï розвитку вушноï раковини.
ћ оттопиренность ушной раковини. Виполняются пластические операции:
иссечение части хряща по задней поверхности и затем завиток и
противозавиток подшиваются.
ћ микро и макротия — маленькое и большое ухо. Леонардо Д. Винчи
впервие описал идеальние пропорции человеческого тела, в том числе и
уха. Чем больше ухо, тем легче устанавливать источник звуков. Ухо можно
увеличить с помощью подсадки хряща носовой перегородки.
ћ увеличение бугорка Дарвина (находится в верхней части ушной раковини)
. Ухо витягивается в виде сотрия, что називается ухо сатира .
ћ сглаженность ушной раковини: часто после косметических операций. Носит
название ухо макаки ћ кошачье ухо при западении очень развитого
переднего края уха кпереди.
ЗОВНIШНIЙ СЛУХОВОЙ ПРОХIД.
6. Дифтерiя зовнiшнього слухового проходу. При цьому спостерiгаються
творожистие нальоти, якщо ïх здерти те пiд ними перебувають
виразки. Такi поразки дуже неприємнi при поразцi
кiстковоï частини, що досить болiсно й вимагає
термiнового лiкування.
7. Поразка слухового проходу волчанкой, туберкульозом, що також
супроводжується виразками. Гуммозние поразки характернi для
сифiлiсу.
8. Стороннi предмети (див. пiдручник) 4. Сiрчана пробка (до 20%
населення страждає утворення сiрчаноï пробки, особливо в
лiтньому вiцi, водiï якi руками в маслi або бензинi чистять
вуха) . Лiкування: набрати теплоï води в шприц i промити вухо.
9. Фурункул слухового проходу отгранический. Лiкується
консервативно: усередину сульфанлиамиди, у слуховой прохiд турунди з
гипертоничсеским розчином. Коли йде поширення (дифузiйний зовнiшнiй
отит) те треба обов'язково розкрити фурункул, розрiзом уздовж
слухового проходу. Обов'язково пiсля цього дренують розрiз (гумкою
дренажу або турунда) . Це робиться для того щоб запалення не
перейшло на хрящ тому що перихондрит може привести до зарощення
слухового проходу, що приводить до приглухуватостi.
10. Розлитi запалення зовнiшнього слухового проходу називаються otitis
externa diffusa. Такий стан вимагає тiльки стацiонарного
лiкування. Тому що навколо вуха є жизневажние утворення, то
перехiд запалення на них може викликати неприємний наслiдку
(glandula parotis, великi судини й нерви шиï, вихiд лицьового
нерва, сосцевидний вiдросток) . Крiм розрiзу робиться блокада
навколо слухового проходу, щоб локалiзувати процес i проводять
масивну фiзiотерапiю.
11. Otitis externa hemarragica (геморрагический отит) .
Розвивається при вiруснiй поразцi. При цьому в зовнiшньому
слуховом проходi з'являються були наповненi кров'ю. Особливо часто
вони перебувають у проекцiï кiстковоï частини, на
барабаннiй перетинцi. Лiкують також як i грип, а також мiсцево
виконують постановку турунд щоб краще вiдсмоктати вмiст мiхурiв
(частiше з борною кислотою) .
12. Отомiкоз. Найчастiше викликається Aspergilla nigra. Останнiм
часом став зустрiчатися частiше. Виникає на тлi
ослабленоï резистентностi органiзму, пiсля антибиотикотерапии.
Звичайно застосовують у лiкуваннi гризеофульвин, леворин. Але
попередньо ретельно видаляють всю зону гриба (залишається
мацерированная поверхня, що припiкають) .
13. Екзостози зовнiшнього слухового проходу. Причини ïхнього
утворення не яснi. Можна повнiстю обтурировать слуховой прохiд i
викликати порушення слуху. Саме неприємне коли вони ростуть на
границi середнього й зовнiшнього вуха деформуючи перетинку.
ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЕДНЬОГО ВУХА Гостре запалення середнього вуха
протiкає в рiзних формах: 1. Сальпингоотит запалення слуховой
труби. Супроводжує гострi ринiти, коли в процесi захворювання
хворий починає почувати зниження слуху, слiдом виникають болю в
зонi слухових проходiв, у зонi кпереди вiд вушноï раковини.
Клiнiка: порушення слуху, виникає в силу наступних причин: тому що
слуховая труба постiйно вирiвнює тиск у середнiм вусi й
зовнiшньому тиску. При запаленнi порушується цей процес i тиск у
середньому юшку знижується (тому видно утягнутiсть барабанноï
перетинки, бiльш яскраво види слуховие кiсточки особливо короткий
вiдросток) . Iнодi в переднiх вiддiлах барабанноï перетинки є
рожевiсть, гiперемiя на обмеженiй дiлянцi.
Лiкування: санацiя слизовоï оболонки (лiкування основне
захворювання) а також протизапальна терапiя, противоотченая терапiя.
Роблять шпрей: через носоглотку в область устя труби вливають розчини
утримуючi судинозвужувальнi препарати (ефедрин, адреналiн, ментолове
масло) для того щоб зменшити набряк i вiдкрити слуховую. трубу. При
нормалiзацiï слуховой труби починають продування (балонов Полицера,
самопродування у Вальсару) .
2. Аероотит виникає при польотах у лiтаках: заложенность у вухах.
Частiше здорове вухо мимовiльно вирiвнює тиск, що залежить вiд
барабанного сплетення на медiальнiй стiнцi. Якщо цього не
вiдбувається то виникає аеротит: випинається
барабанна перетинка, у нiй з'являються крововиливи (тому що тиск у
середнiм вусi буде земним, тобто вище тиску при польотi) . Iнодi
барабанна перетинка розривається.
Лiкування: лiквiдацiя запалення слизовоï оболонки. Iнодi робиться
друнаж за допомогою сальпингоскопа: заходять через порожнину носа й
бужируют слуховую трубу.
При розривi перетинки необхiдно максимально вiдчистити слуховой прохiд
вiд бруду й вставити турунду iз салiциловим, боним спиртом щоб запобiгти
iнфiкуванню. На тлi вiдновлення прохiдностi труби перетинка гоïться
мимовiльно. Якщо цього не вiдбувається то виробляється
пластика (закриття дефекту) перетинки.
3. Гострий катарльний i перфоративний отит. Виникає в перiод
епiдемiй, ослаблення органiзму. Iнфiкування поширюється з
областi носоглотки, найчастiше вiдiграє роль у розвитку
запалення стрептококи й стафiлококи й несприятливi зовнiшнi умови, що
супроводжують захворювання (аденоïди, порушення носового подиху)
.
Клiнiка: скарги на сильнi болi в областi вуха, за рахунок подразнення
тройничного нерва. Зниження слуху за рахунок випота в середнє вухо
внаслiдок чого наступає малорухомiсть кiсточок. Характерний шум у
юшцi (типу бiлого) .
Загальнi явища: менiнгiт у дiтей (тому що нерозвинено отграничение
слизовоï вiд середньоï черепноï ямки тобто тверда мозкова
оболонка прилежит до слизового) . Головнi болi на сторонi поразки
(тiм'яноï, потилична зони) . Пiдвищення температури до високих
цифр, пiдвищення СОЕ, лейкоцитоз. При однобiчному середньому отитi
лiкування амбулаторне, при двосторонньому — обов'язково
стацiонарне (тому що мова може йти про втрату слуху. Загальне лiкування:
знеболюючi засоби, протизапальнi засоби, антибiотики широкого спектра
дiï.
Проникнення токсину у внутрiшньо вухо чревате швидкi розвитком глухоти.
У дiтей ефективний i швидкий спосiб лiквiдувати цi явища є
парецентез — розрiз барабанноï перетинки (за допомогою
спецiального набору, або скальпеля) . Розрiз проводиться в задненижнем
квадрантi, там де барабанна перетинка далi всього вiдстоïть вiд
медиальномй стiнки й там де неможливо ушкодити зчленування слухових
кiсточок задньоï й нижньоï стiнки, дренування розрiзу на 2-3
добу. Парацентези не приводять до яких-небудь наслiдкiв. Дуже швидко
гояться (за один день) . У дорослих з перших же днiв захворювання, крiм
парецентеза треба максимально розкрити слуховую трубу.
При лiкуваннi iнодi виконують парамиатальние блокади (в областi
задньоï складки, навколо слухового проходу) , що моментально
знiмає болю. Разом з новокаïном уводять антибiотики або
гiдрокортизон.
4. Перфоративний гострий середнiй отит. У першi ж днi розвивається
перфорацiя. перфорацiя має чiткi контури. У цьому слечае
перфорацiя використовується в лiкуваннi: для введення
препаратом. Не можна туди вводити ототоксические антибiотики
(стрептомiцин, канамицин, гентамицин) . Може привести до утворення
отогенного менiнгiту: який вiдрiзняється своєï
молниеностностью, бурхливим плин, з високою температурою, вираженим
менингеальним симптомокомплексом. Спостерiгається при цьому:
брадикардiя, втрата свiдомостi, характернi змiни з боку кровi, змiна
спино-мозковоï рiдини (цитоз, бiлок) . Принципи лiкування
отогенного менiнгiту: 1. санувати вогнище: санацiя середнього вуха:
вiдкривається всi комiрки сосцевидного вiдростка й т. д.
5. потiм приступають до лiкування самого менiнгiту: антибiотики
внутрiвенно, внутримишечно, ендолюмбально, а також противоотечная
гормональна, десенсибилизирующая терапiя.
6. Гострий мастоидит частiше зустрiчається в дiтей —
запалення сосцевидного вiдростка. При огляд видний асиметрiя вух у
дiтей, чого в дорослих не буває. До введення операцiï при
мастоидите захворювання було смертельним, тому що гнiй неминуче
проривався в череп.
Лiкування: операцiя — за вушною раковиною виробляється
розрiз по сосцевидному вiдростку, оголюється зона planus
mastoideus i розкривають область. Знаходять саму бiльшу клiтини —
антрум i потiм руйнують всi iншi клiтини, вичерпуючи гнiй. Рану ведуть
вiдкрито. Коли порожнина закривається грануляцiями, накладають
вторинний шов. Правильно проведена операцiя не дає зниження слуху.
7. Алергiйнi середнi отити. Немає характерних ознак запалення, а
є порушення слуху. Зветься секреторний отит. Лiкується
погано й важко. Робиться шунтування через барабанну перетинку в
порожнину середнього вуха, ставлять шунт по 3-4 тижнi, проводять
десенсибилизирующее лiкування.