Сюжет добутку Берберовой Курсив мiй

Курсив мiй Н. Н. Берберовой читається так само легко, як роман,
хоча ця книга повнiстю автобиографична й побудована винятково на фактах
i дiйсно, що вiдбувалися подiях. Бiльша частина книги розповiдає
про життя росiйськоï пiсляреволюцiйноï емiграцiï у
Францiï, Нiмеччинi, Iталiï, про зустрiчi Нiни Миколаïвни
з Горьким, Ахматовою, Цветаевой, Бунiним, Мережковским, Гиппиус,
Мiлюковим, Керенським i iншими добре вiдомими нам сьогоднi лiтераторами
й уже забутими полiтичними дiячами. Звичайно, Курсив мiй — це
насамперед автобiографiя, i тому центральне мiсце в книзi займає
сама Н. Н. Берберова. Ока розповiдає читачевi своє життя,
впускає його у свiй внутрiшнiй мир, але не розкриває до
кiнця своïх таємниць, вiдверто говорить про своє
особисте вiдношення до людей i подiй, у жодному разi не нав'язуючи свою
крапку зору
Перераховуючи факти, але не оцiнюючи ïх, Н. Н. Берберова
надає читачевi самому зробити висновки. Вона вчить нас думати,
говорячи про те, що сама навчилася цьому тiльки до сорока рокiв Курсив
мiй читається легко не тiльки тому, що зацiкавлює з перших
сторiнок, але й тому, що написано вiн чудовою росiйською мовою. Н. Н.
Берберова прожила за кордоном бiльше шiстдесятьох рокiв, але вона не
написала жодного художнього твору французькою мовою, хоча бiльшу частину
свого емiгрантського життя провела разом зi своïм чоловiком Н. Ф.
Ходасевичем у Францiï. У текстi часом можна зустрiти такi
вираження, як либестраумы, амнiстували, хакеирейц, але навiть цi слова,
узятi з нiмецьк, англiйського або французького, органiчно вписуються в
оповiдання й нiтрохи не заважають читанню й сприйняттю. Нiна
Миколаïвна сама так охарактеризувала своє вiдношення до
росiйськоï мови: Росiйський мова для мене — усе…
повинна сказати, що нiколи не могла загубити цiлковитого зв'язку з
росiйською мовою, тобто я уросла в цю мову. Так мiг сказати тiльки
людина, що дiйсно знає мову й, головне, що почуває його.
Книга роздiлена на сiм глав — сiм глав життя Н. Н. Берберовой. У
цих главах є й трагiчнi сторiнки (смерть Ходасевича, вiйна ,
арешти), але є й такi, якi розповiдають про народження заново
(перше надруковане оповiдання, вiд'ïзд у США). Курсив мiй, за
словами самоï Н. Н. Берберовой, — це книга про людей, про
час, про вплив часу на людей i людей на час. Читаючи його, бачиш живих
людей: Iвана Бунiна, що живе в убогостi, з його нескiнченними капризами
й ненавистю до футуристiв, Владислава Ходасевича, що мрiє про
повернення в Росiю, але вже важко хворого, Леонiда Андрєєва,
душевнохвороï людини, що все-таки уехали в СРСР. За лiтературними
творами поступово замiсть абстрактних авторiв встають живi люди з усiма
ïхнiми достоïнствами й недолiками
Сьогоднi до нас вертаються книги й Н. Берберовой (хоча один iз кращих
ïï добуткiв Люди й Ложi дотепер не видана в Росiï), i В.
Ходасевича, i М. Цветаевой, i багатьох iнших; але адже кожна книга
пишеться у свiй час i для свого читача, i невiдомо, чи будуть через
кiлька десяткiв рокiв цiкавитися життям емiграцiï початку столiття
й добутками, написаними в те час