Сюжет трагедiï Ґете Эгмонт

Дiя трагедiï вiдбувається в Нiдерландах, у Брюсселi, в 1567-
1568 р., хоча в п'єсi подiï цього рокiв розвертаються
протягом декiлькох тижнiв. На мiськiй площi городяни состязаются в
стрiлянинi з лука, до них приєднується солдат з вiйська
Эгмонта, вiн легко обiграє всiх i пригощає за свiй рахунок
вином. З розмови городян i солдата ми довiдаємося, що Нiдерландами
править Маргарита Пармская, що приймає рiшення з постiйною
оглядкою на свого брата, короля Iспанiï Пилипа. Народ же
Фландрiï любить i пiдтримує свого намiсника графа Эгмонта,
славного полководця, не раз одерживавшего перемоги. До того ж вiн
набагато терпимее ставиться до проповiдникiв новоï релiгiï, що
проникає в краïну iз сусiдньоï Нiмеччини. Незважаючи на
всi старання Маргарити Пармской, нова вiра знаходить багато прихильникiв
серед простого населення, що утомилося вiд гнiта й поборовши католицьких
священикiв, вiд постiйних воєн
У палацi Маргарита Пармская разом зi своïм секретарем, Макиавелли,
складає звiт Пилиповi про хвилювання, що вiдбуваються у
Фландрiï, головним чином на релiгiйному ґрунтi. Щоб ухвалити
рiшення щодо подальших дiях, вона скликала раду, на який повиннi прибути
намiсники нiдерландських провiнцiй
У цьому ж мiстi, у скромному бюргерському будинку живе дiвчина Клара зi
своєю матiр'ю. Час вiд часу до них заходить сусiд Бракенбург. Вiн
явно закоханий у Клару, але та вже давно звикла до його прихильностi й
сприймає його, скорiше, як брата. Недавно в ïï життi
трапилися бiльшi змiни, у ïхнiй будинок став навiдуватися самого
графа Эгмонт. Вiн помiтив Клару, коли проïжджав по ïхнiй
вулицi в супроводi своïх солдатiв i всi привiтали його. Коли Эгмонт
зненацька з'явився в них, дiвчина остаточно втратила iз-за нього голову.
Мати так сподiвалася, що ïï Клэрхен вийде замiж за
добропорядного Бракенбурга й буде щаслива, але тепер розумiє, що
не вберегла дочка, що тiльки й чекає, коли наступить вечiр i
з'явиться ïï герой, у якому тепер весь змiст ïï
життя
Граф Эгмонт зайнятий разом зi своïм секретарем розбором
своєï кореспонденцiï. Тут i листа простих солдатiв iз
проханням виплатити платня, i скарги солдатських удiв на те, що ïм
нема чим годувати дiтей. Є й скарги на солдатiв, якi поглумилися
над простою дiвчиною, дочкою трактирника. У всiх випадках Эгмонт
пропонує просте й справедливе рiшення. З Iспанiï прийшов лист
графа Оливи. Гiдний старець радить бути Эгмонту обережнiше. Його
вiдкритiсть i необачнi вчинки не доведуть до добра. Але для смiливого
полководця воля й справедливiсть вище всього, а тому йому важко
дотримувати обережностi
Приходить принц Оранский, вiн повiдомляє, що з Iспанiï у
Фландрiю направляється герцог Альба, вiдомий своєï
кровожерливiстю. Принц радить Эгмонту вийти у свою провiнцiю й там
змiцнитися, сам вiн надiйде саме так. Вiн також попереджає графа,
що в Брюсселi йому загрожує загибель, але той не вiрить йому. Щоб
вiдволiктися вiд смутних думок, Эгмонт вiдправляється до
своєï улюбленого Клэрхен. Сьогоднi на прохання дiвчини вiн
прийшов до неï в убраннi лицаря Золотого руна. Клэрхен щаслива,
вона щиро любить Эгмонта, i вiн вiдповiдає ïй тим же.
Тим часом Маргарита Пармская, що довiдалася також про прибуття герцога
Альбы, вiдрiкається вiд престолу й залишає краïну. У
Брюссель прибуває з вiйськами iспанського короля Альба. Тепер, по
його указi, заборонено городянам збиратися на вулицях. Навiть якщо двох
людей помiтять разом, те вiдразу кидають у в'язницю за пiдбурювання.
Намiсниковi iспанського короля всюди ввижається змова. Але головнi
його супротивники — це принц Оранский i граф Эгмонт. Вiн запросив
ïх у Куленбургский палац, де приготував ïм пастку. Пiсля
побачення з ним ïх заарештують його офiцери. Серед наближених Альбы
i його позашлюбний син Фердинанд. Парубок зачарований Эгмонтом, його
шляхетнiстю й простотою в спiлкуваннi, його героïзмом i смiливiстю,
але вiн не має сил суперечити планам свого батька. Незадовго до
початку аудiєнцiï гонець iз Антверпена привозить лист вiд
принца Оранского, що пiд пристойним приводом вiдмовляється прибути
Вбрюссель. З'являється Эгмонт, вiн спокiйний. На всi
претензiï Альбы iз приводу хвилювань у Нiдерландах вiн
вiдповiдає iз чемнiстю, але в той же час його судження про
подiï, що вiдбуваються, досить незалежнi. Граф пiклується про
благо свого народу, його незалежностi. Вiн попереджає Альбу, що
король iде по невiрному шляху, прагнучи утоптати в землю людей, якi
вiдданi йому, вони ж розраховують на його пiдтримку й захист. Герцог не
здатний зрозумiти Эгмонта, вiн пред'являє йому наказ короля
заарештувати його, вiдбирає особисту зброю графа, i стражники
ведуть його втюрьму.
Довiдавшись про долю свого улюбленого, Клэрхен не в силах залишатися
будинку. Вона кидається на вулицю й призиває городян взяти в
руки зброя й звiльнити графа Эгмонта. Городяни лише спiвчутливо
дивляться на неï й у страху розходяться. Бракенбург захоплює
Клэрхен домийся
Граф Эгмонт, уперше в життi утративший волю, важко переживає свiй
арешт. З одного боку, згадуючи застереження друзiв, вiн почуває,
що смерть десь зовсiм поруч, i вiн, беззбройний, не в силах захистити
себе. З iншого боку, у глибинi душi вiн сподiвається, що Оранский
все-таки прийде йому на виторг або народ зробить спробу звiльнити його.
Суд короля одноголосно виносить Эгмонту вирок — страта.
Довiдається про цьому й Клэрхен. Ïï мучить думку, що
вона не має сил допомогти своєму могутньому коханому.
Пришедший з мiста Бракенбург повiдомляє, що всi вулицi заполонили
солдати короля, а на ринковiй площi зводять ешафот. Розумiючи, що Эгмонт
неминуче буде вбитий, Клэрхен выкрадывает у Бракенбурга отрута,
випиває його, лягає в постiль i вмирає. Ïï
останнє прохання — це подбати про старiючiй матюкай
Про рiшення королiвського суду повiдомляє Эгмонту офiцер Альбы.
Графа обезглавлять на свiтанку. Разом з офiцером попрощатися з Эгмонтом
прийшов син Альбы — Фердинанд. Залишившись iз графом наодинцi,
парубок зiзнається, що все своє життя вiн уважав Эгмонта
своïм героєм. I тепер йому гiрко усвiдомлювати, що вiн нiчим
не може допомогти своєму кумиру: батько все передбачив, не
залишивши нiякоï можливостi для звiльнення Эгмонта. Тодi граф
просить Фердинанда подбати Оклэрхен.
В'ЯЗЕНЬ залишається один, вiн засипає, i в снi йому є
Клэрхен, що вiнчає його лавровим вiнком переможця. Прокинувшись,
граф обмацує свою голову, але на нiй нiчого немає. Свiтиться
свiтанок, лунають звуки переможноï музики, i Эгмонт
направляється назустрiч стражникам, що прийшли вести його на
страту
Е. А. Коркмазова