Виклад сюжету — П'ять вечорiв. П'єса

Вечiр перший. У кiмнатi сидять Зоя й Iльïн. Зоя — продавщиця
в гастрономi. Iльïн у Ленiнградi у вiдпустцi, живе вiн десь на
Пiвночi. Вiдпустка закiнчується — незабаром ïхати. Вiн
розповiдає Зоï, що в сусiдньому будинку, над аптекою, жила
його перша любов, красуня, що подруги кликали Зiрка. Вiн листувався з
нею всю вiйну, а потiм перестав писати. Iльïну хочеться побачити,
яка вона зараз. Вiн обiцяє Зоï незабаром повернутися, швидко
збирається i йде довiдатися — може, вона ще там живе
Кiмната Тамари. Вона спочатку нiяк не може згадати Iльïна, тiльки
пред'явлений ïм паспорт все пояснює. Тамара розповiдає
йому, що працює майстром на Червоному трикутнику, що ïï
робота цiкава, вiдповiдальна, що живе iз племiнником Славою. А сестри
Люси немає — у блокаду вмерла. Слава вчиться в
технологiчному, де до вiйни вчився Iльïн
Iльïн розповiдає, що працює головним iнженером на
хiмiчному заводi в Подгорске. Це один з найбiльших заводiв у Сполучнику.
А тут — у вiдрядженнi. На три-чотири днi. Тамара пропонує
йому пожити цi днi в них з умовою, що той нiкого сюди не буде
У квартиру входять Катя й Слава. Тамара робить ïм зауваження, що
вже пiвнiч,
що молоденьким дiвчинам недобре так поводитися, що Катя вiдволiкає
Славу вiд занять. Котячи у вiдповiдь говорить, що двiйки Слава
одержує не через неï, а через сусiдку Лидочки, з якоï
Слава посварився i яка тому не дає йому своï конспекти.
Котячи йде. Тамара намагається присоромити Славу, однак той
говорить, що насичено теорiєю по горло. Входить Iльïн i
слухає. Славi неприємно це, тому вiн вiдразу ж
погоджується з Iльïним, що настав час спати, i йде в маленьку
кiмнату з розкладачкою. Iльïн розповiдає Славi ïх з
Тамарою iсторiю й обiцяє спустити зi Слави сiм шкiр, якщо той
скривдить при ньому Тамару. Вiн говорить, що має намiр забезпечити
цiй жiнцi щасливе життя хоча б на тi днi, що проживе тут.
Вечiр другоï. Iльïн, Слава й Катя забирають святково всю
квартиру до приходу Тамари. Тамаре, Що Прийшла, спочатку не
подобається, що хтось розпоряджається в ïï будинку
без ïï, однак потiм вона iз задоволенням запрошує всiх
за стiл — вечеряти. Коли Катя зi Славою йдуть, Тамара спiває
пiд гiтару пiсню, що вони з Iльïним спiвали багато рокiв тому:
Миленький ти мiй… Зненацька вона говорить, що було б жахливо, якби
вона вийшла за кого-небудь замiж. Iльïн просить повторити, але
Тамара не вiдповiдає. У кiмнатi гасне свiтло
Вечiр третiй. Котячи, що працює на комутаторi, чує, як
Iльïн говорить Зоï, що не зможе прийти. Дiя переноситься в
кiмнату Тамари. Iльïн збирається ïхати й кличе Тамару
ïхати з ним, щоправда, не в Подгорск, а на Пiвнiч, де думає
влаштуватися шофером, кинувши своє iнженерство. Тамара не
розумiє, для чого йому кидати всi i ïхати на Пiвнiч, i
вiдмовляється вiд запрошення. Iльïн вiдправляє
ïï в магазин пiд прийменником покупки йому ïжi на дорогу,
а сам ïде, не попрощавшись. Слава забороняє Тамарi наздогнати
збiглого Iльïна. Вiн не хоче, щоб Тамара принижувалася
Вечiр четвертий. Кiмната Тимофєєва, друга Iльïна.
Тамара шукає тут Iльïна. Почувши ïï голос, той
просить Тимофєєва не видавати його й ховається.
Тимофєєв говорить Тамарi, що давно не бачив Iльïна. У
цей час Тимофєєву дзвонять iз хiмкомбiнату, з Подгорска.
Тамара довiдається, що Iльïн сказав ïй неправду про
своє життя, привласнивши бiографiю Тимофєєва, що
насправдi вiн шофер на Пiвночi. Тимофєєв уважає
Iльïна безладним, але Тамара гаряче його захищає
Вона залишає свою адресу для Iльïна й iде.
Тимофєєв радить Iльïну наздогнати Тамару й молити
ïï про прощення. Для Iльïна це виключено. Вiн iде
ечер п'ятий. Котячи розповiдає Тамаре, що переживає, про
iснування Зоï. Тамара вирiшує пошукати Iльïна там. Однак
Iльïн iз Зоєю розстався. Тамара не застає його. Зоя
образливо з нею розмовляє, i Тамара йде, так нiчого й не домiгшись
Катя розшукує на вокзалi Iльïна. Iльïн хоче напитися
перед вiд'ïздом. Котячи намагається йому перешкодити, потiм
починає пити разом з ним. Котячи розповiдає йому про Славу,
Iльïн ïй — про Тамару, про те, як вона його проводжала
на фронт, нарештi розповiдає всю правду осебе.
У цей час Тамара розповiдає Славi ту ж iсторiю про ïхнє
прощання. Приходить Катя. Вона п'яна. Вiддає Славi зошит
конспектiв, що вона для нього переписала за одну нiч. Тамара
укладає ïï на лiжко. Приходить Тимофєєв. Вiн
шукає Iльïна. Береться полагодити перегорiлий рефлектор. Отут
вертається Iльïн. Вiн говорить, що вiн не невдаха, що вiн
корисний для суспiльства, що вiн вiльна й щаслива людина. Тамара
говорить йому, що вона все знає й що вона пишається iм.
Нагадує Iльïну, що той кликав неï iз собою на Пiвнiч.
Тепер вона згодна ïхати. Iльïн цiлує ïй руки й
обiцяє, що вона нiколи про це не пошкодує. Тамара, чи те
радуючись, чи те страшачись за своє щастя, уголос бажає, щоб
не було вiйни Ю. В. Полежаєва
Старша сестра. П'єса (1961)
У Ленiнградi живуть сестри — Надя й Лiда Рязаевы. Вони рано
залишилися без батькiв i росли в дитячому будинку. Зараз Надя
працює на виробництвi й учиться в технiкумi. Лiда — школярка
Придя один раз додому, Надя застає в Лiди ïï друга по
школi Кирила. Вони сперечаються про щастя. Лiда вважає, що щастя
— у працi, коли трудишся не для себе, а для iнших. Однак, коли
Кирило запитує ïï, а чи щаслива сама вона, Лiда
вiдповiдає нi. Приходить дядько Рязаевых — УХОВ. Вiн
уважає, що фiлософствування Кирила про життя кустарнi. Кирило
сперечається з ним i зрештою йде
Зненацька з'являється хтось Городникiв. Його викликали в партiйний
комiтет i обвинуватили в тiм, що вiн переслiдує Надю своïми
залицяннями. Надя пояснює, що вона просто фантазувала,
розповiдаючи про нього подругам. Городникiв вимагає, щоб вона
пояснила це його дружинi. Вiн набирає телефонний номер i
передає трубку Надi. Надя вислухує всi й зiзнається,
що пожартувала. Городникiв iде, не прощаючись. УХОВ, розсерджений
витiвкою Надi, iде слiдом.
Залишившись однi, дiвчини починають уголос читати Вiйну й мир. Лiда
закiнчує школу й збирається надходити по Надиному бажанню в
театральне училище. Ïй страшно, що в неï нiчого не вийде, але
Надя впевнена, що в ïï сестри величезний талант. Над
ïхнiм дитячим будинком шефствував театр, ïх часто водили на
спектаклi, i вона назавжди запам'ятала, як горiли тодi в Лiди ока. Тепер
вона допомагає сестрi готовити монолог i всi сили душi хоче, щоб
та пройшла вiдбiр
Дiя переноситься в театральне училище, де йдуть iспити. Лiда
хвилюється, що нiчого не знає й не пам'ятає. Надя
майже вштовхує ïï в кабiнет, де приймає комiсiя.
Коли Лiда через якийсь час виходить, зрозумiло, що вона не пройшла. Надя
ïй не вiрить. Вона йде сама говорити з комiсiєю, у якiй
сидить режисер Владимиров, з яким Надя була колись знайома. Владимиров
згадує ïï й вимагає, щоб монолог читала вона. Надя
не слухає його й
умовляє прийняти ïï сестру. Владимиров стоïть на
своєму. Тодi Надя читає єдине, що пам'ятає
напам'ять, — уривок зi статтi отеатре.
Повернувшись додому, де ïх уже чекає УХОВ, дiвчини
розповiдають про те, що Надя пройшла вiдбiр, а Лiда — немає.
Дядько вмовляє Надю не кидати технiкум i роботу, говорить, що це
— професiя, а театром можна займатися й на дозвiллi, що в артистiв
майже завжди важкi часи, немає ролей, немає п'єс,
нiчого нi, просить Надю подумати й про сестру — на одну стипендiю
ïм не прожити. Надя погоджується: на жаль, вiн прав
Проходить два роки. Лiда лежить у постелi, вона хвора: наслiдку лижного
походу, органiзованого Кирилом. Кирило, що прийшов ïï
провiдати, вислухує численнi докори сестер. Приходить УХОВ. Вiн
виганяє Кирила для того, щоб той бiльше не смiв пiдходити до Лiдi.
Лiда намагається його наздогнати, але УХОВ насильно укладає
ïï назад у постiль. У дверi дзвонять. УХОВ приводить
соромливоï людини рокiв тридцяти. Це Володимир Львович, з яким УХОВ
хотiв познайомити Надю, сподiваючись на те, що iз цього знайомства може
вирости одруження. Владимир просить Надю розповiсти про себе, але
тiєï не хочеться. Вона прямо говорить Володимировi, що йому
краще пiти. Обурений УХОВ теж iде. Надя вибачається перед Лiдою,
що позво-
лила вигнати Кирила, однак, вона вважає, так буде краще. Вона
говорить, що хоче Лiдi тiльки щастя, згадує ïхнє
дитинство й не вiрить, що нiчого цього вже не можна повернутися
Проходить ще два роки. Кирило з Лiдою знову зустрiчаються, тiльки Кирило
тепер одружений. Вiн приховує вiд дружини своï вiдносини з
Лiдою. Для Кирила це положення огидно. Вiн ненавидить неправду, але
систематично бреше дружинi. Але вiн не може й втратити все те, що
зв'язує його з Лiдою. Лiда сумнiвається, чи любов це, але
Кирила нi в чому не винить
УХОВ просить Надю не пускати Кирила в будинок, Надя його не
слухає. Вона ходила в театр i попросила собi маленьку роль:
ïй однаково яку — аби тiльки хоч щось дали. Владимиров
говорить ïй, що вона втратила iндивiдуальнiсть
Зненацька приходить дружина Кирила — Шура. Вона шукає
чоловiка, тому що ïй запропонували квитки на концерт. Вона
вчителька, у неï веселий характер, вона дуже гарна людина.
Приходять Кирило й Лiда. Надя обiцяє Шуре, що йде, що Кирило сюди
бiльше не прийде
Лiда говорить сестрi, що не буде жити так, як та хоче, обвинувачує
сестру в тiм, що вони прогнали Кирила, говорить, що здоровий глузд не
приносить щастя. Надя вiд злостi вдаряє Лiду по особi, потiм
говорить, що винувато й не має права нiчого жадати вiд них з
Кирилом. Вона зауважує, що в неï всi слова й думки, як в
Ухова. Лiда збирається йти. Надя намагається неï
удержати, але та все-таки йде Надя звалилася на лiжко, качає
головою й повторює тiльки одне:
Що робити?
Ю. В. Полежаєва