Змiст балади Жуковського Людмила

Людмила чекає улюбленого iз дружиною. Прийшла дружина, але немає улюбленого. Кляне бога: мол, зрячи молилася. Мати: “Грiх клясти на бога, все пройде…”. Людмила: “Труна вiдкрийся, повно жити, двох не любити”. Пiвнiч. Прийшов за нею примара улюбленого, забрал нiбито в Литву, а привiв на цвинтар. Разверзлась земля, там мрець. Побачивши це, Людмила впала мертва на порох Що просила, то й одержала.
(Балада , 14 квiтня 1808 р.)