Цивiлiзацiя й культура

Спробуємо зрiвняти три найважливiших поняття в життi людини:
цивiлiзацiя, формацiя й культура. Поняття цивiлiзацiï тiсно
сполучено з поняттям культури, причому не тiльки в негативному змiстi,
але й у позитивному планi, тобто протиставляється культурi, як
матерiальне, технiчне — духовному, як стандартне й нелюдське
— унiкальному й гуманному. О. Шпенглер розглядав цивiлiзацiю, як
занепад культури: “Цивiлiзацiя є неминуча доля
культури… логiчний наслiдок, завершення й результат
культури”. Але таке протиставлення не є адекватним вiдбиттям
протирiч сучасного миру. Цивiлiзацiя є соцiокультурне утворення, i
цим вона вiдрiзняється вiд формацiï, що оточує систему
соцiальних зв'язкiв безвiдносно до культури. Звiдси випливає сама
можливiсть використання поняття цивiлiзацiï для характеристики
конкретних пространственно-ограниченных суспiльств iз ïхньою
своєрiдною культурою. Iнакше кажучи у свiтi iснує не одна, а
безлiч локальних цивiлiзацiй, здатних зберiгати своï типовi
особливостi в рiзнi суспiльнi формацiях
Протиставлення цивiлiзацiï й культури корениться в глибинних
протирiччях розвитку цивiлiзацiï, що породжує в ходi свого
розвитку насильство, вiйни, руйнування й загибель культур, вiдчуження й
експлуатацiю, багатство одних i вбогiсть iнших. I все-таки
протиставлення культури й цивiлiзацiï теоретично неправомiрно, тому
що без культури iснування цивiлiзацiï немислимо, оскiльки вона
втрачає тодi свого суб'єкта — людини, здатного
вiдтворювати умови цивiлiзацiï й розвивати ïï.
Рiзноманiття культур у рамках цивiлiзацiï не виключає
наявностi в них загальних моментiв, загальних проблем, загальних
принципiв, наприклад, принципiв гуманiзму, по-перше, i
взаємодiï, взаємопроникнення й взаємозбагачення
культур — по-друге. Те, що цi процеси протiкають не без протирiч,
не скасовує ïхнього значення для прогресу цивiлiзацiï.
Адже й рiзнi суспiльнi формацiï — кожна по своєму
вносять свiй внесок у розвиток цивiлiзацiï
Формацiя й цивiлiзацiя рiзнi середовища в розвитку суспiльства як
цiлiсноï системи. Як не можна пiзнати механiзм розвитку будь-якого
суспiльства, дослiджуючи тiльки базиснi фактори й опустивши надбудовнi,
так неможливо й зрозумiти секрети керування суспiльним розвитком,
орiєнтуючись або тiльки на формацiйний, або тiльки на
цивiлiзацiйний аспект у його динамiку. Формацiя —
социоэкономическая категорiя, цивiлiзацiя — соцiокультурна Поняття
формацiï має значення як системообразующего початку всього
соцiально-економiчного й полiтичного ладу даного суспiльства.
Формацiï розрiзняються по домiнуючих формах власностi. Перехiд вiд
однiєï формацiï до iншоï обумовлений змiною форм
власностi на основнi засоби виробництва, що вiдбуває пiд впливом
прогресу продуктивних сил, що вiдкриває новi матерiальнi
можливостi для людськоï дiяльностi, для формування суспiльних
вiдносин
У поняттi цивiлiзацiя поєднуються соцiальнi й культурнi аспекти
життя суспiльства, цивiлiзацiя являє собою етап iсторiï, що
починається разом з виходом iсторiï iз природного, тобто
первiсного, стану й розвивається далi на основi ïм самим
створюваних передумов, що вона характеризує наступнiсть у розвитку
суспiльства. Разом з тим наполегливо затверджувалася думка, що фактично
в iсторiï iснують рiзнi цивiлiзацiï, так сказати
“формацiйнi”: капiталiстична цивiлiзацiя, комунiстична
цивiлiзацiя й т.п. У пiдсумку цивiлiзацiйний пiдхiд втрачав свою
вiдносну самостiйнiсть i пiдкорявся формацiйному, а поняття
цивiлiзацiï ставало пiдсобним, потрiбним лише для виконання деяких
аспектiв суспiльно-економiчноï формацiï. Якщо теорiя формацiй
орiєнтована на виявлення закономiрностей, властивому суспiльству
на рiзних етапах iсторiï, а так само його структури на кожному iз
цих етапiв, то цивiлiзацiйний пiдхiд вирiшує зовсiм iншi
пiзнавальнi завдання. Двi з них є головними. Перша це аналiз
соцiальних механiзмiв дiяльностi людей, що забезпечують саму можливiсть
iснування суспiльства на даному, тобто цивiлiзованому рiвнi, що
вберiгають його вiд розпаду й здичавiння. Цi механiзми постiйно
розвиваються, удосконалюються або усуваються. Якщо той або iнший
механiзм усувається, то починається деградацiя пов'язаних з
ним соцiальних структур. Кожна наступна формацiя є й кроком уперед
у розвитку цивiлiзацiï, а не зазiханням на ïï основи.
Загибель тих або iнших цивiлiзацiй у минулому не зупиняла iсторичного
руху, тому що це були локальнi катастрофи. Прогрес цивiлiзацiï при
всiй його суперечливостi все-таки пов'язаний з розвитком i
вдосконалюванням ïï соцiальних механiзмiв. Цi механiзми
забезпечують для життя сучасного суспiльства розвиток продуктивних сил,
технiки, науки, пiдтримують вiдповiдну динамiку суспiльних вiдносин
Друге завдання, що вирiшується цивiлiзованим пiдходом до
iсторiï, виявлення ïï людського вимiру, механiзмiв
формування особистостi цивiлiзованоï людини, аналiз культури, як
мiри розвитку людини, його здатностi кдеятельности.
Поняття “цивiлiзацiï” ширше поняття формацiï,
однак цю ïï об'ємнiсть не можна розглядати спрощено: не
можна, скажемо, затверджувати, що цивiлiзацiя — це формацiя плюс
сфера культури даного суспiльства. Розходження мiж цими категорiями
обумовленi ще неадекватнiстю структурних зв'язкiв мiж явищами й
процесами
Отже, такi поняття як цивiлiзацiя, формацiя й культура не можна
зрiвняти, але в той же час вони тiсно зв'язанi мiж собою