Есе на тему Моя педагогiчна фiлософiя

На особистому досвiдi, я зрозумiла, що головне у вiдношеннi з дiтьми
— це поважати ïх так само, як себе. Школа — це
установа, у якому iснування правил i вимог до ïхнього виконання
виражено особливо яскраво. У дiтей повиннi бути правила, i вони повиннi
знати про цьому
Тому у вiдношеннi з дiтьми, я намагаюся встановлювати правила, у
виконаннi яких я заздалегiдь упевнена. Дiти повиннi розумiти, що цi
правила взаємовигiднi, i що ïхнє невиконання не вигiдно
в першу чергу iм. На мою думку, це i є спiвробiтництво сдетьми.
Дiти люблять порушувати правила — це ïхня гра, адже правила
встановлюють не вони, а дорослi. I ми — дорослi, повиннi робити
вигляд, що приймаємо ïхню гру, намагаючись не переробити
дiтей, а направити на вiрний шлях, переконати ïх виконувати цi
правила. Це i є — компромiс
И ще. У кожнiй дитинi є щось гарне, треба тiльки вмiти розглянути,
а ще важливiше, показати це гарне самiй дитинi. У цьому, на мою думку, i
полягає головне завдання педагога й вихователя.
Кожна дитина — людин,
Кожна людина — особистiсть.