Физкульт — привiт (твiр — оповiдання iз власного досвiду)

Менi на день народження подарували двох папуг. Це були птаха з
рiзнобарвним оперенням i, як менi сказали, умiли наслiдувати
людськоï мови. Iмен ïм я поки що не придумав. Всiєю
сiм'єю обмiрковували, як назвати папуг, але нiчого складного так i
не знайшли. Хотiлося щось оригiнальне, але що? Допомiг випадок
До мене часто пiсля урокiв заходив мiй товариш Iгор Лунев, i ми разом
iшли на тренування в спортивну секцiю по мiни — футболу. Мiною-
Футболом ми цiкавилися давно, вiн нас захоплював, i ми досягли непоганих
результатiв. Перед грою в нас заведено привiтати команду суперникiв:
Физкульт! — i чули у вiдповiдь! Привiт! Точнiсiнько й ми з Iгорем
так привiтали один одного. Заходячи до мене додому, друг говорив менi
бадьорим голосом: Физкульт! Я теж голосно, енергiйно вiдповiдав: Привiт!
Цi слова дуже сподобалися нашим папугам. Вони почали переговорюватися, i
от уже в ïхньому виконаннi й на задоволення моïх домашнiх
часто звучав: Физкульт i Привiт. Iгорю я нiчого не розповiдав про
таланти папуг. Вирiшив, що друг i сам про усiм довiдається. Якось
вiн зайшов i з порога прокричав: Физкульт! Я не встиг навiть рота
розкрити, як з кiмнати долетiв: Привiт! У тебе гостi? — запитав
Iгор. I раптом через мою спину усе чiткiше звучало: Физкульт! Привiт!
Физкульт! Привiт! Це ж твоï папуги! — догадався Iгор. —
От i iмен не потрiбно придумувати? Один — Привiт, другий —
Физкульт.
Моя кiмната, де жили папуги, i справдi нагадувала невелику спортивну
площадку. Бiля стiни напроти дивана, де я спав, перебувала шведська
стiнка, ближче до дверей — турнiк для гiмнастичних вправ; на
пiдлозi, поруч iз письмовим столом, стояли гирi, лежали гантелi; на
стiнi пiд портретом вiдомого футболiста висiв еспандер. Може, тепер
своïх папуг i до спорту будеш залучати? — пожартував Iгор
А от про цьому потрiбно подумати, — посмiхнувся я вответ.