Физкульт — привiт (твiр — оповiдання iз власного досвiду)

Менi на день народження подарували двох папуг. Це були птаха з рiзнобарвним оперенням i, як менi сказали, умiли наслiдувати людськоï мови. Iмен ïм я поки що не придумав. Всiєю сiм'єю обмiрковували, як назвати папуг, але нiчого складного так i не знайшли. Хотiлося щось оригiнальне, але що? Допомiг випадок
До мене часто пiсля урокiв заходив мiй товариш Iгор Лунев, i ми разом iшли на тренування в спортивну секцiю по мiни — футболу. Мiною- Футболом ми цiкавилися давно, вiн нас захоплював, i ми досягли непоганих результатiв. Перед грою в нас заведено привiтати команду суперникiв: Физкульт! — i чули у вiдповiдь! Привiт! Точнiсiнько й ми з Iгорем так привiтали один одного. Заходячи до мене додому, друг говорив менi бадьорим голосом: Физкульт! Я теж голосно, енергiйно вiдповiдав: Привiт! Цi слова дуже сподобалися нашим папугам. Вони почали переговорюватися, i от уже в ïхньому виконаннi й на задоволення моïх домашнiх часто звучав: Физкульт i Привiт. Iгорю я нiчого не розповiдав про таланти папуг. Вирiшив, що друг i сам про усiм довiдається. Якось вiн зайшов i з порога прокричав: Физкульт! Я не встиг навiть рота розкрити, як з кiмнати долетiв: Привiт! У тебе гостi? — запитав Iгор. I раптом через мою спину усе чiткiше звучало: Физкульт! Привiт! Физкульт! Привiт! Це ж твоï папуги! — догадався Iгор. — От i iмен не потрiбно придумувати? Один — Привiт, другий — Физкульт.
Моя кiмната, де жили папуги, i справдi нагадувала невелику спортивну площадку. Бiля стiни напроти дивана, де я спав, перебувала шведська стiнка, ближче до дверей — турнiк для гiмнастичних вправ; на пiдлозi, поруч iз письмовим столом, стояли гирi, лежали гантелi; на стiнi пiд портретом вiдомого футболiста висiв еспандер. Може, тепер своïх папуг i до спорту будеш залучати? — пожартував Iгор
А от про цьому потрiбно подумати, — посмiхнувся я вответ.