Успенський собор

Успенський собор, у вiдреставрованому будинку якого в 1986 роцi був
вiдкритий Будинок органноï й камерноï музики, є одним з
найкрасивiших мiсць у мiстi Харковi. Прародителькою Успенського собору
була перша в Харковi дерев'яна церква Успения Пресвятоï Богородицi,
побудована в 1657 роцi й, що розмiщалася в мiцностi небагато пiвденнiше
сучасного будинку
В 1685-1687 роках на змiну ïй побудували перший у Харковi кам'яний
собор, що перебував на мiсцi нинiшнього. Скромний народний вид старого
храму не вiдповiдав духу єкатерининськоï епохи в XVIII
столiттi, тому почалося будiвництво нового собору, що тривало дванадцять
рокiв i завершене в 1783 роцi. По площi новий собор значно перевершував
старий. У ньому було чотири престоли: головний — Успенський,
пiвденний — в iм'я Казанськоï Божоï Матерi, пiвнiчний
— в iм'я Святоï великомученицi Катерини й ще один — на
честь Петра й Павла. Крiм iконостаса, гордiстю собору були двi iкони
— Елецкой Божоï Матерi й образ святителя Христова Миколи
У зовнiшньому виглядi собору архiтектора А. Евлашова вiдбилися риси
перехiдного часу вiд стилю, що панував ранiше, барокко до класицизму.
Фасади виглядають стримано, але ïх деякi лiпнi прикраси ще
нагадують про вигадливий декор стилю, що йде. Великою пишнiстю
вiдрiзнялися не iнтер'єри, що дiйшли до нашого часу Чудовий був
рiзьблений золочений iконостас, виготовлений, за твердженням
лiтературних джерел, по ескiзi зодчого барокко Растрелли.
Рiшення про будiвництво новоï дзвiницi було прийнято в 1819 роцi. У
дзвiницi запропонували влаштувати теплий храм в iм'я св. Благовiрного
великого князя Олександра Невського, на згадку Олександра I i перемоги в
Отечественнрй вiйнi 1812 року. Проект дзвiницi розробив архiтектор
Харкiвського унiверситету Е. А. Васильєв. В 1841 роцi на дзвiницi
встановили позолочений хрест вагою 400 кг i висотою 6 метрiв, потiм 12
дзвонiв. В 1862 роцi вгорi поставили годинники з боєм, замовленi в
Парижу у фiрми Борель.
Грандiозна дзвiниця стала домiнантою iсторичного центра й дотепер
є найвищим будинком мiста. Вона радує око стрункiстю
пропорцiєю, чистотою форм. Так в архiтектурi комплексу собору й
дзвiницi зустрiлися стилi двох епох минулого — барокко й
класицизму