Як виражаються конфлiкти, якi лежать в основi раннiх добуткiв елиот?

От перед нами скромний сiльський священик Амос Бартон (Сцени з життя
духiвництва). Засоби, на якi iснує його сiм'я, дуже вбогi, вiн iз
працею зводить кiнцi з кiнцями, а тим часом дружина його Милли
чекає ще однiєï дитини. I раптом у Бартонов
поселяється химерна жiнка, що колись була замужем за графом,
зовсiм не вмiє працювати й не знає рахунки грошам. Вона живе
в Бартонов на всiм готовому, Милли знесилюється, намагаючись
економней нести господарство, але Бартони терплять все це в надiï
на заступництво графинi — може бути, вона замовить за них слiвце,
допоможе ïхньому синовi висунутися. По селу починають повзти
негарнi слухи, люди брешуть про вiдносини Амоса з гостею. Нарештi, один
раз у графинi зi служницею спалахнула сварка через вершки, якi важлива
гостя дала своєму собацi; випадок цей розкрив графинi ока на
ïï положення в сiмействi Бар-Тонiв, i вона ïде. Але
пiзно, здоров'я Милли пiдiрване, випливають передчаснi пологи й смерть.
Висновок з оповiдання: в скромну домiвку на лонi сiльськоï простоти
зло заносить представниця вищого суспiльства, а Бартони покаранi за те,
що побажали вийти з рядiв свого скромного стану. елиот не обходиться без
примирливоï ноти й повiдомляє наприкiнцi, що друзi Бартона
допомогли його синовi вийти в люди й стать iнженером
У другiй повiстi Сцен з життя духiвництва той же соцiальний конфлiкт ще
заглиблюється
Основнi героï повести — племiнник i єдиний
спадкоємець баронета капiтан ентони Уайброу й бiдна иоспитанница
баронета сирота-iталiйка Катерина. ентони — перший начерк постiйно
зустрiчається в елиот негативного героя (Артур Донниторн в Адамi
Бiде, Тито Мелема в Ромоле). Вiдповiдно до загальноï естетики елиот
це не лиходiй, а, навпроти, людина, сповнена всяких гарних якостей i
добрих спонукань — але розбещений дворянським вихованням.
Самозакоханий, вiн старанно уникає всяких важких i
неприємних положень i насамперед прагне виправдати й вибачити
самого себе, якi б страждання не заподiяв iншим Катерина без пам'ятi
закохана в капiтана Уайброу, вiн охоче йде ïй назустрiч, але, коли
наступає настав час женитися, вiн, звичайно, готовий женитися за
вказiвкою баронета на пiдходящiй нареченiй. Вiн приводить наречену в
будинок i хоче, щоб колишня кохана ставилася до неï добре, однак оп
i зараз не ладь зiрвати з губ Катерини випадний поцiлунок. Нареченiй же
вiн зображує Катерину як дурне злиденне дiвчисько, що здумала в
нього закохатися й нiяк не вiдв'яжеться. Услихав про це, Катерина
збирається вбити ентони, i тiльки його випадкова смерть
рятує ïï вiд злочину. Слабка здоров'ям Катерина не
витримує потрясiнь останнiх мiсяцiв i незабаром умирає
Вся ця iсторiя пiд пером елиот здобуває особливий драматизм, тому
що показано очами капелана мiстера Гилфила, що безнадiйно закоханий у
Катерину, ревнує до ентони й у той же час роздiляє всi
хвилювання Катерини. Йому особливо важко тому, що рiднi Катерини,
пристойностi заради хочуть видати ïï замiж за нього, а вiн
розумiє, наскiльки вiн не потрiбний Катерине, наскiльки кривдно й
принизливо для неï це бажання шляхетного сiмейства благополучно
неï сплавитися
Соцiальний характер усього конфлiкту пiдкреслюється не тiльки
повною матерiальною залежнiстю Катерини й мiстера Гилфила вiд баронета,
але й деякими побiчними епiзодами; така, наприклад, вступна сцена:
баронет пiсля смертi фермера виганяє з дiлянки його вдову, удови,
мол, звичайно погано справляються з господарством, що залишилося пiсля
чоловiкiв
Хоча обидвi цi повiстi об'єднанi заголовком Сцени з життя
духiвництва, чисто релiгiйних проблем у них, як ми бачимо, немає
(вони з'являються тiльки в третiй повiстi Каяття Дженет, про яку
пiзнiше). У перших двох повiстях страждаючою стороною, як i в Голдсмита,
виявляються представники бедного духiвництва