Як виражаються конфлiкти, якi лежать в основi раннiх добуткiв елиот?

От перед нами скромний сiльський священик Амос Бартон (Сцени з життя духiвництва). Засоби, на якi iснує його сiм'я, дуже вбогi, вiн iз працею зводить кiнцi з кiнцями, а тим часом дружина його Милли чекає ще однiєï дитини. I раптом у Бартонов поселяється химерна жiнка, що колись була замужем за графом, зовсiм не вмiє працювати й не знає рахунки грошам. Вона живе в Бартонов на всiм готовому, Милли знесилюється, намагаючись економней нести господарство, але Бартони терплять все це в надiï на заступництво графинi — може бути, вона замовить за них слiвце, допоможе ïхньому синовi висунутися. По селу починають повзти негарнi слухи, люди брешуть про вiдносини Амоса з гостею. Нарештi, один раз у графинi зi служницею спалахнула сварка через вершки, якi важлива гостя дала своєму собацi; випадок цей розкрив графинi ока на ïï положення в сiмействi Бар-Тонiв, i вона ïде. Але пiзно, здоров'я Милли пiдiрване, випливають передчаснi пологи й смерть. Висновок з оповiдання: в скромну домiвку на лонi сiльськоï простоти зло заносить представниця вищого суспiльства, а Бартони покаранi за те, що побажали вийти з рядiв свого скромного стану. елиот не обходиться без примирливоï ноти й повiдомляє наприкiнцi, що друзi Бартона допомогли його синовi вийти в люди й стать iнженером
У другiй повiстi Сцен з життя духiвництва той же соцiальний конфлiкт ще заглиблюється
Основнi героï повести — племiнник i єдиний спадкоємець баронета капiтан ентони Уайброу й бiдна иоспитанница баронета сирота-iталiйка Катерина. ентони — перший начерк постiйно зустрiчається в елиот негативного героя (Артур Донниторн в Адамi Бiде, Тито Мелема в Ромоле). Вiдповiдно до загальноï естетики елиот це не лиходiй, а, навпроти, людина, сповнена всяких гарних якостей i добрих спонукань — але розбещений дворянським вихованням. Самозакоханий, вiн старанно уникає всяких важких i неприємних положень i насамперед прагне виправдати й вибачити самого себе, якi б страждання не заподiяв iншим Катерина без пам'ятi закохана в капiтана Уайброу, вiн охоче йде ïй назустрiч, але, коли наступає настав час женитися, вiн, звичайно, готовий женитися за вказiвкою баронета на пiдходящiй нареченiй. Вiн приводить наречену в будинок i хоче, щоб колишня кохана ставилася до неï добре, однак оп i зараз не ладь зiрвати з губ Катерини випадний поцiлунок. Нареченiй же вiн зображує Катерину як дурне злиденне дiвчисько, що здумала в нього закохатися й нiяк не вiдв'яжеться. Услихав про це, Катерина збирається вбити ентони, i тiльки його випадкова смерть рятує ïï вiд злочину. Слабка здоров'ям Катерина не витримує потрясiнь останнiх мiсяцiв i незабаром умирає
Вся ця iсторiя пiд пером елиот здобуває особливий драматизм, тому що показано очами капелана мiстера Гилфила, що безнадiйно закоханий у Катерину, ревнує до ентони й у той же час роздiляє всi хвилювання Катерини. Йому особливо важко тому, що рiднi Катерини, пристойностi заради хочуть видати ïï замiж за нього, а вiн розумiє, наскiльки вiн не потрiбний Катерине, наскiльки кривдно й принизливо для неï це бажання шляхетного сiмейства благополучно неï сплавитися
Соцiальний характер усього конфлiкту пiдкреслюється не тiльки повною матерiальною залежнiстю Катерини й мiстера Гилфила вiд баронета, але й деякими побiчними епiзодами; така, наприклад, вступна сцена: баронет пiсля смертi фермера виганяє з дiлянки його вдову, удови, мол, звичайно погано справляються з господарством, що залишилося пiсля чоловiкiв
Хоча обидвi цi повiстi об'єднанi заголовком Сцени з життя духiвництва, чисто релiгiйних проблем у них, як ми бачимо, немає (вони з'являються тiльки в третiй повiстi Каяття Дженет, про яку пiзнiше). У перших двох повiстях страждаючою стороною, як i в Голдсмита, виявляються представники бедного духiвництва