Лiрика першого збiрника вiршiв Йосипа Уткiна

Майже у всiх поетiв, що виступили в 20-е роки з романтичними вiршами про
вiйну, остання збiглася з ïхньою молодiстю. Але тiльки в Йосипа
Уткiна, одного iз самих в 20-е роки вiдомих, що писали на лiричнiй хвилi
Єсенiна поетiв, самодостатня тема нiжноï юностi не тiльки
пересилила звучання вiйськовоï теми , але й визначилася стосовно
неï досить абстрактно, чому причиною безсумнiвно з'явилася перевага
сентиментальностi над живим почуттям (Цiлий день iдуть солдати. Бруд i
молодiсть в особi). Сам епiтет нiжний, що зберiгає вiдтiнок його
почуттєвого вживання, зайво часто повторюється Уткiним у
вiршах, що вiдтворять вигляд юностi, що беззавiтно кидається в бiй
за землю, за волю, за робочу частку: нiжна молодiсть, нiжнiсть
песнопенья, неяснiсть жiноча, нiжний схiд, плотська нiжнiсть…
Складний мир страстей i почуттiв у життєвих афоризмах Уткiна
незмiнно надiляється в однотонний настрiй сумуй по втраченiй у
вiйськових походах молодостi:

И роки, як дим, И радiсть — як дим, Так горестно життя втратити молодим!

Спiвчуття зворушливо тендiтноï, незахищеноï юностi, майже нiзащо нi про що що гине (мотивування класовоï боротьби ослаблена або вiдсутнiй зовсiм), здобуває часом пацифiстський характер: гарнi, у всiм гарному Вони несли своï тiла — це про молоденькi, безвусих офiцерiв ворожоï армiï. В iншому вiршi мати тугою своïх очей безмовно засуджує героя — сина, що не зумiв стати на фронтi людиною i убившего сiмнадцять ворогiв