Лiтература в народу, позбавленого суспiльноï волi

У нашiм класi за сiм рокiв змiнилося не менш десяти вчителiв
iсторiï. Серед них були непоганi, навiть, може бути, гарнi, але
чому — те нiхто з них менi не запам'ятався по — сьогоденню.
З одного боку, менi як учневi, що добре знає предмет, було досить
вiльно. Адже вчителi мене любили й дозволяли займатися на уроках тим,
чим я хотiв. Але часом стає кривдно: адже я так i не зустрiв
жодного iсторика, iсторика по покликанню. Уже саме те, що в нашiм класi
змiнилося так багато викладачiв, дуже погано. Тiльки встиг звикнути до
вчителя, завоювати в нього авторитет, як у нього йде. Доводитися
починати спочатку. Звичайно, учитися повноцiнно в таких умовах важко.
Але це, так сказати, об'єктивнi причини. Гiрше iнше. Учителi мало
обертали уваги на те, щоб вселити учням розумiння важливостi предмета. Я
не говорю про учнiв, яким однаково, чим забирати час у школi, аби тiльки
скорiше воно скiнчилося. Але навiть гарнi хлопцi не замислюються над
тим, що дає нам iсторiя , чому важливо знати iсторiю як можна
краще.
Навпроти, пiсля того, як екзамен з iсторiï замiнили спiвбесiдою, а
пiдручник безнадiйно застарiла, вiдношення до цього предмета стало як би
розважальним: що там такого нам сьогоднi пiднесуть
Звичайно, ми записували визначення iсторiï, висловлення про цю
науку великих мислителiв, але цього зовсiм недостатньо! А питання про
роль iсторiï в життi людей важкий. Я не один мiсяць мiркував над
ним, поки не зрозумiв, як бiдний був би мiй внутрiшнiй мир, кругозiр, як
важко було б орiєнтуватися менi в життi без знань про минуле. А
скiльки непоправних помилок i злочинiв могли не зробити люди, що вершать
iсторiю, якби хоч небагато знали ïï! Трагедiï,
случившиеся пiсля революцiï в нашiй краïнi, в iнших державах
можуть повторитися, якщо не зробити вчасно потрiбних висновкiв. А як
ïх зробити без вивчення iсторiï!
Я вважаю, що викладачам варто було б присвятити кiлька урокiв тiльки
цьому питанню, а потiм постiйно вертатися до нього. А що було в нас?
Бiльшiсть учнiв не любило iсторiï, уважало ïï другорядним
предметом. I тiльки необхiднiсть змушувала ïх учити урок, вiрнiше
зубрити. Адже iсторiю потрiбно розумiти, а цьому навчити дуже не просто.
Але зате праця окупається сторицею. Успiх буде тiльки тодi, коли
учень навчиться вловлювати внутрiшнiй зв'язок подiй, розумiти
закономiрнiсть iсторичних процесiв, порiвнювати, зiставляти епохи,
витягати з минулого уроки на майбутнє . Легко помiтити, що
переказати параграф зможе бiльшiсть, але аналiзувати й довести свою
думку — лише одиницi
Подiбне вiдбувалося й скартой. Вимагали вмiння працювати з нею, знання
номенклатури, але адже карту вчать постiйно, роками. А ми працювали з
нею уривками, час вiд часу. Те ж i iз завчанням дат. Учнi умудрялися
плутати не тiльки десятилiття, але й сторiччя. Але ж ясно, що всi дати
не запам'ятаєш. Ïх варто розумiти й почувати, коли, у який
час могло вiдбутися та або iнша подiя
Я гадаю, що було б дуже корисно, якби на уроках iсторiï частiше
користувалися прикладами з лiтератури, залучали знання по природничих
науках. Вони адже так могли придатися на уроках, присвячених культурi й
науцi
Звичайно, бували в нас по — сьогоденню цiкавi, що запам'ятовуються
уроки. Менi особливо подобалося, коли показували фiльми, водили на
екскурсiï, зараховували оригiнали документiв, приносили предмети
старовини. Звичайно, таких урокiв була меншостi. Я знаю, що вчителi
завантаженi. Але часом навiть один новий факт, згадування про цiкаву
статтю або книгу можуть скрасити заняття
Менi пригадується один з урокiв, коли молода вчителька принесла
дуже гарний хрест роботи сiмнадцятого столiття. Усе дуже оживилися. Але
вона невiрна, витлумачила нашу радiсть. Хiба ви, хлопцi, не
розумiєте, що ченцi змушували насильно майстрiв працювати на
церкву?. Було це ще до нового вiдношення до релiгiï й церкви. У
мене вiдразу пропав усякий iнтерес. Хiба може не розумiти вчитель,
провчившись, п'ять рокiв в iнститутi, що люди середньовiччя щиро вiрили
в Христа й уважали за честь працювати для церкви? Хiба створили б
своï шедеври художники Вiдродження, не будучи переконаними, у
святостi своєï справи? Щоб навчити учнiв любити iсторiю,
треба, насамперед самому знати й любити ïï!
Хотiлося б ще додати про iспит. Я гадаю, вiн потрiбний. Я чув, що в
деяких краïнах дiти вчаться не по одному, а по декiлькох
пiдручниках iсторiï, порiвнюючи точки зору. Скорiше б нашi вченi
створили правдивi й цiкавi книги!
Можна було б ще нескiнченно говорити про цьому близькому менi предметi,
але для мене зараз важливiше iнше. Як домогтися, щоб моï майбутнi
учнi любили й розумiли iсторiю?