Важко або легко робити добро?

Бiблiя є книгою книг. У нiй можна знайти вiдповiдi на багато
питань. У виглядi притч у нiй розповiдається про тi або iншi
вчинки людини, про добро й зло, байдужостi й жорстокостi, про
благополучних i нещасних людей, про вiдчуття, якi долають ïх у
каверзних ситуацiях. У притчi розповiдається про людину, що пiшов
у Єрихон з Єрусалима. По дорозi його ограбували й побили
розбiйники й залишили на дорозi вмирати. Повз нього пройшло три
чоловiки: священик, левiт i самаритянин. У кожного з них були своï
переконання: у священика — що йому за iудейським звичаєм
заборонено доторкатися до мертвого, у левiта — що ця людина не
є йому нi родичем, нi знайомим, у самаритянина — що за
iснуючими правилами заборонено спiлкуватися з iудеями. Священик,
перший помiчник страждаючих, побачивши побитоï людини,швидко
пройшов мимо. Левiт пiдiйшов до людини, подивився на нього й пiшов далi.
Нiхто з них не надав допомоги, хоча обоє минулого служителями
релiгiйного культу. Самаритянин же, людина iншоï вiри, допомiг
iудеєвi: перев'язала його рани, вiдвiз у госпiталь i сплатив всi
витрати на лiкування. Для самаритянина побитий був не iновiрцем, а
насамперед людиною, що потребує допомоги. На той момент вiн не
думав про себе, не думав про своє благополуччя, а думав про
ближньому своєму. Тому самаритяниновi легко було зробити добро, а
священик i левiт не змогли переступити через сходинку упередженостi й
залишилися холодними й байдужими до чужого горя.