Шкiльний твiр Моя лiтература

Як часто люди мрiють про вiчнiсть, вiчнiсть почуттiв, життя. Про
вiчнiсть почуттiв ми говоримо, коли маємо на увазi ïхня
властивiсть “вiдвiдувати” рiзнi поколiння людей, але вони не
вiчнi, коли мова йде про життя людства, навряд чи вiчноï. Вiчнiсть
тiкає вiд нас iз вiчною швидкiстю, тому нам не дане ïï
пiймати. У цьому ми ще раз переконуємося, коштуючи на перонi
вокзалу шкiльного рокiв чекаючи поïзда життя. Коли ми ще сидiли в
залi чекання вокзалу, думали, що так буде вiчно, адже десять рокiв не
так вуж мало, особливо, якщо в каталозi твого минулого всього 7 рокiв.
Але час має дивна властивiсть тiкати вiд людини зi скаженою
швидкiстю, коли його життєва бiгова дорiжка невблаганно стає
коротше. Ще 10 рокiв за… Нi, уже 10 рокiв за. А колись усе був
першим: перший вересневий дзвiнок, схвильований учитель i перший урок,
перший клас, перша парта у вiкна й перша оцiнка в щоденнику, першi
труднощi, несмiливi вiдповiдi в дошки, незвична вказiвка в безпомiчних
руках, першi переживання перед першим iспитом
Тепер усе стає останнiм: остання фотографiя в шкiльному альбомi,
останнiй шкiльний вечiр, останнiй шкiльний твiр по лiтературi.
Лiтература завжди була моïм улюбленим предметом, напевно, тому, що
я не розставалася iз книгою з дитинства. Вона була моïм мудрим
порадником, вiрним iншому й утiшником. На уроках лiтератури я вiдкрила
для себе книги не тiльки як предмет задоволення эстетических потреб, але
i як носiя життєвого досвiду людства. Я навчилася читати мiж
рядкiв, угадувати яке мається на увазi, познайомилася з
лiтературними напрямками, знайшла чiткi розходження мiж добром i злом,
поняттями совiстi й честi. Євгенiй Онєгiн, Григорiй Печорин,
Наташа Ростова, Тетяна Ларiна — цi й iншi героï вiдомих
добуткiв залишили свiй слiд у моïй душi. Менi назавжди
запам'ятається шлях життєвих шукань Євгенiя
Онєгiна й Печорина, Андрiя Болконского й Пьера Безухова. Я не
перестану захоплюватися вчинком Тетяни Ларiнiй, коли вона зважилася
написати вiдомий лист Євгенiю Онєгiну. Полум'янi, проникливi
рядки листа запам'яталися в моєму серцi: “Я к Вам пишу, чого
ж боле… Що я можу ще сказати?”. Як менi забути образ Наташи
Ростовой, цього милого, безпосереднього, нескiнченно чарiвноï
iстоти на початку роману, коли вона пiдлiток, а потiм рiшучоï,
сильноï, прекрасноï жiнки — улюбленоï й
люблячоï дружини, матерi? Звуки того пленительно чарiвного
чарiвного вальсу, у якому кружлялася юна Наташа, дотепер лунають у
моïй душi й зiгрiвають ïï теплом спогадiв
У наш час економiчнi питання хвилюють нас набагато бiльше, нiж,
наприклад, в епоху застою. Це й зрозумiло. Щоб навчитися добре й чесно
заробляти грошi, треба чiтко розбиратися в питаннях економiки
Я вважаю, що головним питанням є перехiд вiд централiзованоï
системи господарства до ринкового. Ми усе бiльше переконуємося, що
це єдиний шлях виходу Росiï з економiчноï кризи. Якщо
економiка буде процвiтати, то й у суспiльствi встановиться нормальне
життя, змiцнiє демократичний лад. Багато хто зараз зневiрилися у
демократiю тiльки тому, що зазнають матерiальних труднощiв. З
iнформацiï, що я одержую з газет i з екрана телевiзора, я зробив
висновок, що ситуацiя в нашiй економiцi вкрай важка й суперечлива. З
одного боку, полiтичнi й суспiльнi дiячi краïни вживають енергiйних
заходiв по конверсiï вiйськового виробництва, щоб воно приносило
користь нам, споживачам, а не тiльки армiï. Але, з iншого боку,
росте рiвень iнфляцiï, розвивається так звана тiньова
економiка, процвiтають мафiознi органiзацiï
Менi боляче дивитися, як погiршується життя простих людей. Ïм
не платять заробiтну плату. У складному становищi виявилися шахтарi,
учителi, ученi, творча iнтелiгенцiя. Ми живемо в постiйнiй напрузi, тому
що полiтична й економiчна нестабiльнiсть у будь-який момент може
вилитися в соцiальне потрясiння, що завжди спричиняє людськоï
жертви Я згодний з полiтикою нашого уряду, спрямованоï на
економiчнi реформи, цiль яким — створення ринкових вiдносин. Ринок
у моєму розумiннi — це економiчна система, що
складається iз трьох основних моментiв: перший — споживчi
товари, другий — товари виробничого призначення й третiй —
робоча сила, земля й грошi. Якщо хоч одного моменту iз цих трьох не
буде, то нiяких ринкових вiдносин зложитися не може або вони будуть дуже
неефективними. На цю тему я чув гарний анекдот. Зустрiчаються два
комерсанти. Один запитує: Цукор потрiбний? — i, почувши
позитивну вiдповiдь, вона додає: Ну, тодi жени грошi — я
зараз збiгаю, знайду тобi цукор. А iншоï йому: Почекай, я зараз
збiгаю, пошукаю грошей. По-моєму, зараз в економiцi дiється
майже таке ж: бiганина, перепродаж, а виробництво страждає.
Правильно, що Президент органiзував ЧК податковоï iнспекцiï,
тому що несплата податкiв є головною причиною, через яку люди не
одержують зарплату в соцiальнi сферах
Сучасний ринок повинен бути також потужним двигуном НТР, механiзмом
росту й розвитку виробництва. Найшвидше введення в нашiй краïнi
ринку дозволить поставити цей механiзм на службу нашому добробуту й
допоможе розкрити здатностi кожного людини
Велике значення в механiзмi ринку має чесна конкуренцiя мiж
виробничими й торговельними структурами. Тут, я вважаю, необхiдно
боротися iз кримiналом, що сковує цi вiдносини
Проблем в економiцi багато, i я не вiрю, що вони незабаром розв'яжуться.
Для цього всiм нам треба бути грамотними в економiчних вiдносинах. Менi
здається, що якнайшвидшому впровадженню ринкових вiдносин
заважає ще й недосвiдченiсть нашого суспiльства в цих питаннях.
Поки зваблюватися не доводиться. Але менi здається, що навiть
розумiння того, що нiякий уряд, нiякi вченi-економiсти й депутати
Держдуми не вирiшать за нас нашi проблеми, — це саме по собi вже
крок уперед, крынку.
На уроках лiтератури ми познайомилися з добутками письменникiв i поетiв,
чиï iмена назавжди намагалися викреслити з народноï пам'ятi.
Але ïхнiй голос донiсся до нас через десятилiття, i ми вiдкрили для
себе О. Э. Мандельштама, М. А. Булгакова, Б. Л. Пастернаку, М. И.
Цветаеву, А. А. Ахматову. Роман М. А. Булгакова “Майстер i
Маргарита ” уразив мене своєю оригiнальнiстю. Я буду
вертатися до нього ще не один раз, щоб проникнути в глибину його
фiлософiï, розгадати його невiдому силу. “Менi справа —
зрада, менi iм'я — Марина, я — тлiнна пiна морська”.
Марина Цветаева… Хiба можна залишитися байдужим до ïï
щирих, любов'ю породженим рядкам? До вiршiв цього дивного поета моя душа
звертається знову й знову. Героï лiтературних творiв живуть у
моєму серцi. У них я знаходжу риси характеру, вiдсутнi в менi, i
намагаюся виробити ïх шляхом самовдосконалення. Улюбленi добутки
назавжди залишилися в пам'ятi. Лiтература стала невiд'ємною
частиною моєï душi, мого життя. Це мiй останнiй шкiльний
твiр. А спереду — головний твiр — життя, — помилки в
якому не перекреслити. Сподiваюся, що написати його грамотно допоможе
менi моя лiтература