Повiдомлення на лiнгвiстичну тему в науковому стилi

Iменнi частини мови. Iмена, тобто назви, мають багато частин мови. Iмена
предметiв (це означає ïхнi назви) мають iменники, наприклад:
земля, вiтер, Украïна . Цi частини мови вiдповiдають на питання:
хто? що? залежно вiд того, означають вони живий чи неживий предмет.
Iмена ознак предметiв (якi вони?) мають прикметники, наприклад: рiдна
(яка?) краïна, поривчастий (який?) вiтер, веселе (яке?) свято.
Iмена чисел теж iснують, як i ïхнiй порядок при лiчбi, V це
числiвники, наприклад: десять (скiльки?), одинадцять (скiльки?), другий
(котрий?), двадцятий (котрий?) тощо.
Iмена предметiв, ознак i чисел без конкретноï ознаки це займенник,
тобто той, хто замiнює iм'я, замiсть iменi. Для прикладу можна
навести: такий (який?), вiн, вона, воно (хто?) тощо.
Названi частини ще називають самостiйними, тому що кожна з них має
своï граматичнi ознаки, категорiï на вiдмiну вiд службових
частин мови, якi лише допомагають будувати речення. Саме тому, що цi
частини мови мають назву (iм'я), вони називаються iменними частинами
мови. До них належать iменники, прикметники, числiвники, займенники.