Розкриття життєвих цiнностей у казцi Маленький принц
В Маленькому принцi чудовiй казцi для дiтей i Я дорослих Антуан де Сент-Екзюперi вiдбиває власнi мiркування, сумнiви, шукання. I головним
з них є пошук вiдповiдi на єдине питання: Як зберегти
людину, не вбивши в ньому Моцарта? Для письменника, що все життя
опирався на вiковi традицiï гуманiзму, важливiше всього було знайти
способи захистити кращi якостi в людинi природнiсть, справедливiсть,
вiдповiдальнiсть за своï вчинки, почуття прекрасного, доброту й
природну мудрiсть
Прекрасна казка про доброго принца й примхливоï, але
улюбленоï iм'я трояндi насправдi наповнена бiльше глибоким
фiлософським змiстом. Автор розкриває перед нами трагедiю героя,
носiя кодексу чистоï моралi , що дуже самотнiй на холоднiй i
твердiй Землi . I трагедiя героя Сент-Екзюперi в тiм, що, за словами
французького критика Пьера Декса, його мораль занадто пiднесена для
суспiльства, у якому вiн живе. В образах Маленького принца й льотчика,
вiд iменi якого ведеться оповiдання, письменник втiлив найяснiшi людськi
якостi — людинолюбство, зворушливу й беззахисну красу. Маленький
Принц почував себе вiдповiдальним за долю троянди. I на всiх планетах,
якi вiн вiдвiдував, герой намагався знайти сенс життя, вiдшукати тi
теперiшнi життєвi цiнностi, не зiпсованi пагубним впливом
суспiльства, якi дозволили б його улюбленицi спокiйно жити, нiчого не
побоюючись. Але, на жаль, цивiлiзацiя всiх цих планет не витримує
перевiрки на гуманiзм. Маленький принц прагне зустрiти людей, здатних на
самозречення й служiння прекрасному, у чиïх душах збереглося
прагнення до краси, чистотi думок i вчинкiв; тих, у кого серед
повсякденних турбот завжди перебуває мiсце для щедростi душi,
почуття вiдповiдальностi за всiх, кого приручили. Але знаходить вiн цi
якостi лише в Лiхтарнику — безглуздому й смiшному для всiх
навколишнiх, але єдиному чистому душею людинi Бiльш нiж дивнi
iстоти, на думку Маленького принца, населяють Землю. Ïхнє
життя не має змiсту в системi моральних координат героя. Вони
пишаються тим, що в ïхнiх садах тисячi прекрасних троянд, але не
можуть дати щастя нiкому. Бiльше того, вони самi нещаснi. Численнi рiки
й озера не можуть угамувати спрагу цих людей, тому що самi вони не
розумiють благодатi одного-єдиного ковтка води. Не усвiдомлюючи
принадностi чистоï джерельноï води, вони прагнуть заощаджувати
свiй час, купуючи таблетки, утоляющие спрагу. При цьому вони впустую
витрачають цей же час у марнiй суєтi й устремлiннi те на пiвнiч,
то на пiвдень. У них остаточно загинула прекрасна й обдарована
особистiсть, що живе в дiтях, ïхнiй погляд втратив чистоту й
безпосереднiсть. Вони розучилися пiклуватися про близький, цiнувати
важливiсть кожного прожитого моменту, кожноï краплi води,
кожноï квiтки в саду. Вони не здатнi побачити головного —
тендiтноï краси навколишньоï природи, що має потребу в
турботi й добром вiдношеннi; принадностi чесних i вiдкритих людських
вiдносин, основою яких повинна стати правда, щирiсть, щиросерднiсть;
краси безкорисливоï дружби, що не залежить нi вiд грошей, нi вiд
дрiб'язкових особистих iнтересiв
Похмурий висновок Маленького принца: холодна й тверда планета Земля
населена нещасними дорослими, якi забули безлiч прекрасних i мудрих
iстин, вiдомих дiтям. Цi дорослi не вмiють бачити серцем — але ж
тiльки воно й здатно розглянути саме головне. Перекладаючи все в цифри й
номери, зводячи своє життя до нагромадження матерiальних
цiнностей, вони, як це нi смутно, забувають про цiнностi теперiшнiх
— духовних
Поставлений автором питання так i залишається вiдкритим. Чому
так несправедливо влаштоване життя на Землi? Як зробити так, щоб дiти,
чиï серця вiдкритi добру й красi, не перетворювалися в метушливим,
стурбованим пiдрахунком зiрок дiлових людей i не нехтували Лiхтарника,
щоб не вiддавали друзiв, умiли бачити щастя в один-єдинiй трояндi
й угамовувати спрагу джерельною водою? Але, незважаючи на це, твiр Сент-
Екзюперi дотепер вiдiграє важливу роль у процесi вiдродження щирих
моральних цiнностей i збагачення духовного миру людини
