Зв´язок весiльного обряду з iншими жанрами

Весiльна драма як система обрядiв та ритуальних дiй явище складне та
неоднорiдне. Вона виявляє зв´язок з магiєю у текстах-
замовляннях на щастя, багатство та благополуччя. У весiльнiй обрядовостi
збережено елементи вшанування домашнього вогнища, культiв предкiв, дерев
та рослин (що виявляється у прикрашаннi райського деревця,
виплiтаннi вiночкiв, посипаннi зерном, виготовленням рослинноï
атрибутики); культiв води (кроплення наречених, ритуальне омиття як знак
скрiплення шлюбу); хлiба (випiкання короваю, магiчне значення дiжi та
печi); астральних культiв сонця, мiсяця, зiрок; вшанування чужинцiв
(тих, що знаходились за межею подвiр´я, за порогом запорожцям;
ïм у час прийняття вiддавали всiлякi почестi, вгощали) тощо.
Окремi тексти зафiксували елементи найдавнiших форм язичництва. Такою,
зокрема, є весiльна пiсня Горiла сосна, палала, пiд нев дiвчина
стояла, у якiй чiтко простежується згадка по жертвоприношення
молодих дiвчат, яких прив´язували волоссям до дерева i пiдпалювали
як жертву духовi лiсу. Хоча остаточно не з´ясовано, яким чином цей
ритуал був пов´язаний iз весiльним обрядом (можливо, як форма
шлюбу з деревом духом лiсу). М. Костомаров вказує на подiбний
текст:
Горела липа, горела, 
Вшици младенцы плакали,
Под ньоу паньєнка сидела: 
Хiба тен еден не плакал,
Кедь на ню iскри падали 
Шо ю фалешне мiловал.
Вiн перегукується з початком лiричноï галицькоï пiснi:
Горiла сосна, горiла, 
Горiла сосна, горiла,
Пiд нее дiвчина сидiла.
Пiд нее дiвчина сидiла.
На неï згари спадали, 
На неï згари спадали,
За нее парубки плакали. 
За нее дiвчата плакали.
Решетом воду носили,
Коновков воду носили.
Iз неï згари гасили. 
Iз неï згари гасили.
М. Костомаров вважав, що ця пiсня, очевидно, є початком
старослов´янського язичницько-релiгiйного гiмну, котрий спiвався
при жертвах, i нагадує древнiй звичай карати вогнем дiвчат,
утративших невиннiсть, а, можливо, тут слiд розумiти принесення в жертву
християнськоï рабинi….
В обрядовiй весiльнiй драмi у захiдних регiонах Украïни цей текст
як обов´язковий елемент розплiтання коси або прощання з Дiвчиною
супроводжується тим, що виконавцi пiснi та родичi плачуть. У цьому
та iнших моментах обряд весiлля пов´язаний iз похоронними
ритуалами (зокрема, голосiннями). На багатьох територiях оплакують
наречену або ïï дiвування, прощання з рiдними, домiвкою,
перехiд в iнший стан.
Язичницькi елементи простежуються у пiснях, де згадується пташине
весiлля або весiлля комах (Ой що ж то за шум учинився, що комарик та й
на мусi оженився); чи весiлля свiчки, яке за поганським звичаєм
святкувалося у сiм´ях щорiчно у вереснi. Значна кiлькiсть текстiв
доносить вiдгомони уламкiв архаïчних мiфiв, iмена язичницьких
божеств. Цим, а також подiбною художньо-образною структурою, поетичною
системою вони перегукуються з календарно-обрядовими творами:
Межи трьома дорогами, рано-рано, Межи трьома дорогами, ранесенько, Там
здибавсь князь з Дажбогом, рано-рано, Там здибавсь князь з Дажбогом,
ранесенько. Ой ти боже, та, Дажбоже, рано-рано, Зверни ж менi з
дорiженьки ранесенько. Бо ти богом рiк од року, рано-рано… …
А я князем раз на вiку, ранесенько. Раз на вiку, в недiленьку, рано-
рано, Раз на вiку, в недiленьку, ранесенько.
Весiльнi обряди вiдображають елементи побуту рiзних епох та укладiв,
iнсценiзуючи те, що в минулому було реальною дiйснiстю: в доiсторичний
перiод викрадення нареченоï, укладання шлюбу при водi, освячення
його хлiбом, договору мiж родами, викупу; у княжу добу життя дружини та
княжого двору, вiйськових нападiв та походiв, турецько-татарська
символiка; у козацький перiод персонажi козачкiв, маршалiв та козацького
устрою, елементи одягу. М. Сумцов та iншi дослiдники вказують i на те,
що слов´янське весiлля зазнало на собi й грецько-римських впливiв
дохристиянського перiоду.
Усiх цих рiзнохарактерних та рiзночасових впливiв зазнали i тексти
обрядових пiсень, що в минулому виконувались двома хорами, якi були
представниками обох родiв. Це вiдобразилось на формi пiсень i на ïх
тематицi та художньо-образнiй структурi.
Окремо слiд зазначити про вплив християнства на обряд весiлля та
бiблiйних текстiв на символiку обрядових пiсень. За християнськими
звичаями шлюб вiдбувається у формi зiзнання двох людей перед Богом
та людьми про ïх взаємну любов та скрiплення ïï
присягою вiрностi одне одному до кiнця життя (не залежно вiд обставин
хвороби, калiцтва, бiдностi тощо). Традицiйно укладання шлюбу
здiйснюється священнослужителем у присутностi свiдкiв з настановою
молодоï пари у бiблiйнiй мудростi та спiвжиттi за законами Слова
Божого. В обрядi весiлля, як i в календарно-обрядовiй творчостi ,
елементи двох протилежних свiтоглядiв злились у синкретичну цiлiсть, в
якiй поєднались церковнi обряди присяги перед Богом та язичницькi
коровай, кроплення водою, посипання зерном тощо. Цей синкретизм
вiдобразився на всiх сторонах весiльного обряду (включаючи атрибутику та
одяг, де за християнським звичаєм бiлий одяг нареченоï
доповнюється традицiйно язичницьким зеленим вiнком, весiльними
букетами).
Зазнали християнського впливу i обрядовi тексти, в яких благословення
для молодих просять вiд Бога (Благослови, Боженьку, i ти, Божая Мати,
вiночок увивати); окремi тексти призначенi для спiву пiд час
випроводжання молодих до церкви та ïх дороги пiсля шлюбу до дому.
Пiсень суто бiблiйноï тематики дуже мало. Окремi зафiксованi зразки
могли бути запозиченi з апокрифiчних текстiв чи книг Святого Письма.
Таким, наприклад, є мотив перетворення Iсусом води у вино у Канi
Галiлейськiй. Християнською традицiєю є завершення весiлля
пiснею Многая лiта, в якiй просять в Господа довгого життя та
благополуччя во здревiє та спасенiє молодому подружжю,
ïхнiм батькам, гостям, усiм, причетним до весiлля.
Багатство та рiзнорiднiсть тематики, а також значнi вiдмiнностi на
рiзних територiях весiльних обрядових пiсень, є причиною труднощiв
у ïх класифiкацiï. Традицiйно ïх подiляють на групи, щодо
того, на якому етапi весiльноï драми вони виконуються.
Iншу класифiкацiю подає Ф. Колесса, який з огляду на змiст текстiв
подiляє весiльнi обрядовi пiснi на такi групи:
1)  пiснi, що заповiдають, описують чи пояснюють поодинокi дiï
весiльноï драми та передають настроï ïï учасникiв:
сум батькiв, що дочка ïх покидає; жаль молодоï за
рiднею й дiвоцькою свободою; непевнiсть i тривогу за майбутню долю i
т. iн.;
2)  пiснi, що заворожують щастя-долю… з апострофами
(звертаючись) до космiчних сил сонця, мiсяця, зорi… та мотивами-
вiззваннями до Бога i святих, як покровителiв подружжя;
3)  пiснi, що звеличують молодих, ïх батькiв, дружину,
весiльних гостей (тут виступають якнайвиразнiше риси княжоï
доби); сюди належать також прибiльшенi похвали для весiльного пиру,
короваю, дарiв, посаду, строïв;
4)  пiснi еротичного (любовного) змiсту: про любовнi стосунки
молодих, взаємне вичiкування, дари;
5)  голосiльнi мотиви: нарiкання молодоï на батькiв, що
вiддають ïï в чужу сiм´ю, на непевну долю, плач вiдданицi-
сироти, що будить померлих родичiв та запрошує на своє
весiлля;
6)  жартiвливi та насмiшливi пiснi: передирки помiж дружками i
дружбами, свахами й сватами, насмiшки iз старостiв та бояр.
Весiльнi обрядовi пiснi пов´язанi з iншими жанрами усноï
народноï творчостi: окрiм магiï, у поєднаннi iз
драматичними дiями цi тексти наближенi до весняно-лiтньоï
календарноï обрядовостi, iгор. Тематикою кохання , образами гаю,
саду, квiтiв, птахiв, рiчки, криницi тощо вони перегукуються iз
колядками, щедрiвками, веснянками, гаïвками, русальними та
купальськими пiснями; ïх символiка близька до календарноï
зимового (кроплення водою, посипання зерном); весняного та лiтнього
(вiночки, використання гiльця, квiтiв та трав); осiннього циклiв (в
обрядах випiкання короваю, обсипання зерном). Архетип води
спорiднює цi тексти з купальськими, щедрiвками та водохресними
пiснями. До творiв рiчноï циклiчностi весiльнi пiснi наближенi i
символiкою чисел. Так, символiчне число 700, що зустрiчаємо в
обрядових пiснях зимового циклу про 700 молодцiв, повторюється у
багатьох весiльних текстах:
Не стiй, сосно, розвивайся рано, рано, Не стiй, сосно, розвивайся та
ранесенько; Розвий, сосно, сiмсот квiток рано, рано… … Всiм
боярам по квiточцi рано, рано…
Або:
Ой налетiло сiмсот голубiв та на наш двiр.
Познавай же, дiвко Палазю, а де твiй?
Та що бiлесенький, бiлокриленький, то не мiй,
А що сизесенький, сизокриленький, так то мiй.
Ой наïхало сiмсот бояр та на наш двiр.
Познавай же, дiвко Палазю, а де твiй?
Що у синьому та на сивому, то не мiй,
А що в голубому та на вороному, так то мiй.
Атрибутикою княжоï доби, iнсценiзацiєю життя княжого двору,
загадками, завданнями та випробуваннями, мотивом дороги i таке iнше цi
обрядовi тексти i ритуали перегукуються з героïчним казковим
епосом, меншою мiрою з неказковою народною прозою. З народними казками
ïх спорiднює також мотив перетворення:
Ой же хитрий, мудрий Iванко: 
У воротах став вербою,
З-пiд лiсу взiйшов хмаркою,  У сiни влетiв голубком,
Поле перейшов дощиком, 
До хати ввiйшов молодцем,
Пiд двiр пiдiйшов рiкою, 
За столиком сiв паничем…