Мiркування про антиутопiю Замятiна

Дж. Оруелл сказав в 1932 роцi про роман Е. Замятiна Ми: …Цей роман
— сигнал про небезпеку, що загрожує людинi, людству вiд
гiпертрофованоï влади машин i влади держави — однаково якого.
Ця оцiнка iдейного змiсту роману досить правдива. Але все-таки його
змiст не зводиться тiльки до критики машинноï цивiлiзацiï й
запереченню якоï б те не було влади
В антиутопiï Замятiна, написаноï в 1920 роцi,
стримається явний натяк на реалiï революцiйних перетворень у
Росiï. Iз властивим йому даром передбачення Замятiн говорить
своïм романом, що обраний новим керiвництвом краïни шлях веде
вiд свiтлих iдей соцiалiзму. Письменник уже в першi пiсляреволюцiйнi
роки став зауважувати в новiй життi тенденцiï, що насторожують:
зайву жорстокiсть влади, руйнування класичноï культури й iнших
традицiй у життi суспiльства, наприклад, в областi сiмейних вiдносин.
Час довiв обґрунтованiсть полемiки Замятiна з полiтичною практикою
першого рокiв Радянськоï влади — саме так можна визначити
завдання автора роману Ми.
Дiя в романi перенесено в далеке майбутнє . Пiсля закiнчення
Великоï Двохсотлiтньоï Вiйни мiж мiстом i селом людство
вирiшило проблему голоду — була винайдена нафтова ïжа. При
цьому вижило 0, 2 % населення землi. Цi люди й стали громадянами
Єдиноï Держави. Пiсля перемоги над
голодом, держава повело настання проти iншого володаря свiту —
проти Любовi. Був проголошений iсторичний сексуальний закон: Усякий з
нумеров має право, як на сексуальний продукт, на будь-який нумер.
Для нумеров визначили пiдходящий табель сексуальних днiв i видавали
рожеву талонну книжку
Про життя Єдиноï Держави — найвищих вершинах у людськiй
iсторiï — розповiдає в романi талановитий iнженер Д-
503, ведучий запису для нащадкiв. У його щоденниках розкритi особливостi
полiтики, культури Єдиноï Держави, характернi взаємини
мiж людьми. На початку роману Д-503 дотримується традицiйних для
людей Єдиного
Держави поглядiв. Потiм пiд впливом знайомства з революцiонеркою .1-330
i любовi до неï багато чого в його свiтоглядi мiняється
Спочатку Д-503 з'являється перед нами як захоплений шанувальник
Благодiйника. Вiн захоплюється досягнутим у державi рiвнiстю: всi
нумера однаково одягненi, живуть в однакових умовах, мають рiвне
сексуальне право. Очевидно, що автор роману не згодний з оповiдачем. Те,
що Д-503 здається рiвнiстю, розцiнюється Замятiним як
жахаюча однаковiсть. От як вiн описує прогулянку: Ми йшли так, як
завжди, тобто так, як зображенi воïни на ассiрiйських пам'ятниках:
тисяча голiв — двi злитих iнтегральних ноги, двi iнтегральних у
розмаху руки. Це ж видно й пiд час виборiв глави Держави, результат яких
вирiшений заздалегiдь: Iсторiя Єдиноï Держави не знає
випадку, щоб у цей урочистий день хоча б один голос насмiлився порушити
врочистий унiсон. У мiркуваннях же Д-503 про безладнiсть виборiв у
древнiх як би вiд противного розкривається позицiя автора.
Демократичнi вибори вiн уважає єдино прийнятними
Замятiн з дивною прозорливiстю описав ту пародiю на вибори, що у
Краïнi Рад довгий час видавалася за самi вибори. Кандидат на пост
глави Єдиноï Держави завжди той самий — Благодiйник.
При цьому в державi проголошене народовладдя… У романi показане
життя типовоï тоталiтарноï держави, з усiма властивими йому
атрибутами. Тут i стеження за нумерами, i переслiдування iнакомислячих.
Iнтереси людей повнiстю пiдпорядкованi iнтересам держави. У нумеров не
може бути iндивiдуальностi, на те вони й нумера, щоб вiдрiзнятися тiльки
своïм порядковим числом. Колективне коштує в такiй державi на
першому планi: ”Ми” — вiд бога, а “Я”
— вiд диавола. Сiм'я тут пiдмiнена талонним правом. Та й житло,
надане нумерам, чи навряд можна назвати будинком. Вони живуть у
багатоповерхових будинках, у кiмнатах iз прозорими стiнами, завдяки чому
за ними можна безперешкодно вести спостереження
Єдина Держава знайшла управу на неслухняних — у результатi
Великоï операцiï, який були насильно пiдданi всi нумера,
ïм була вирiзана фантазiя. Куди надiйнiше захист вiд iнакомислення!
Замятiн пише, що в результатi цiєï операцiï героï
стають схожими на якiсь людиноподiбнi трактори. Д-503 пiсля
операцiï остаточно вiдмовляється вiд виниклих у нього пiд
впливом 1-330 зухвалих думок. Тепер вiн не коливаючись iде в Бюро
Хоронителiв i доносить на повстанцiв. Вiн стає гiдним громадянином
Єдиноï Держави. Так збулися слова Благодiйника про рай, як
про мiсце, де перебувають блаженних, позбавлених бажань люди з вирiзаною
фантазiєю
У Єдинiй Державi проводяться експерименти не тiльки над людьми. Ми
бачимо, у що перетворюється природне середовище. У мiстi, де в
основному вiдбувається дiя, немає нiчого живого. Ми не
чуємо птахiв, шелесту дерев, не бачимо сонця (сонце, що свiтило у
свiтi древнiх, здавалося Д-503 диким). Технократическому мiсту-державi
протипоставлений у романi мир за Стiною — Живаючи Природа . Там,
за Стiною, жили природнi люди — нащадки тих, хто пiшов пiсля
двохсотлiтньоï вiйни в лiси. У життi цих людей є воля, вони
сприймають навколишнiй свiт емоцiйно.
Однак Замятiн не вважає цих людей iдеальними — вони далекi
вiд технiчного прогресу, тому ïхнє суспiльство
перебуває в примiтивнiй стадiï розвитку
Тим самим Євгенiй Замятiн виступає за формування
гармонiчноï людини. Нумера й природнi люди — це крайностi.
Мрiï Замятiна про гармонiчну людину можна знайти в мiркуваннях Д-
503 про лiсовi людях i нумерах: Хто вони? Половина, що ми втратили, Н2 i
О…потрiбно, щоб половини з'єдналися…
Iдейний змiст добутку розкривається в сценi повстання членiв
революцiйноï органiзацiï Мефи i ïï прихильникiв.
Стiна, що вiдокремлює тоталiтарний мир мiста-держави вiд вiльного
миру, висаджена. У мiстi вiдразу лунає пташиний гомiн — туди
приходить життя. Але повстання в романi розгромлено, i мiсто знову
вiддiлене вiд зовнiшнього миру. Єдина Держава знову спорудила
стiну, що назавжди вiдрiзала людей вiд вiльного життя. Але кiнець роману
не безнадiйний: за Стiну, до лiсового людям удалося пiти
протизаконноï матерi ПРО-90. Народжений у природному Свiтi
ïï дитина вiд Д-503, за задумом Замятiна, повинен стати одним
з перших доконаних людей, у якому з'єднаються двi половини, що
розпалися
Своïм романом Замятiн вирiшує ряд найважливiших
загальнолюдських i полiтичних проблем. Головними в романi є теми
волi й щастя, держави й особистостi, зiткнення iндивiдуального й
колективного. Замятiн показує, що не може бути благополучним
суспiльство, що не вважається iз запитами й iнтересами своïх
громадян, з ïхнiм правом на вибiр. Полiтичне значення роману Ми
точно визначив iсторик Ч. Уолш: Замятiн i iншi автори антиутопiй
попереджають нас не про помилковi полiтичнi теорiï, але про тiм
дивовижний, у що може вилитися споконвiчно гарний полiтичний рух, якщо
воно перекручується.
Доля цього добутку, що вперше було опублiковано на батькiвщинi автора
тiльки через майже 70 рокiв, в 1988 роцi, доводить його гостру
проблематику й полiтичну спрямованiсть. Недарма роман викликав у
Росiï в 20-х роках жвавий iнтерес, хоча сучасники Замятiна не могли
його побачити надрукованим. Цей добуток буде актуальним завжди —
як попередження про те, як руйнує тоталiтаризм природну гармонiю
миру й особистостi