Образ жiнки в димку срiбного столiття (есе)

На рубежi XIX-XX столiть загадковий i витончений стиль модерн, з його
прихильнiстю до текучих форм, блiдим акварельним тонам, створив iдеал
новоï жiнки — тендiтноï, вишуканоï,
таємничоï. Поети срiбного столiття дуже вплинули на створення
такого образа iдеальноï жiнки свого часу. А жiнки прагнули бути
схожими на вiршi своïх поетiв. Капелюхи прикрашаються екзотичним
пiр'ям, плаття з оксамиту, парчi й атласу блискають вiзерунками з бiсеру
й стеклярусу, металевою ниткою, до цього додаються рiзнi аплiкацiï,
сутаж. Спiвають Костянтин Бальмонт, побачивши такий смолоскип краси,
викликує:
Ти для мороку вiдкрита душою,
И в тьмi ти мерехтиш, як свiтло
И, прозрiвши, я навiки з тобою,
Я твiй раб, я твiй брат i поет…
Модерн збагатив жiночий костюм новою колiрною гамою — сiрий^-сiрi-блiдо-
сiрi, зеленi, жовтий^-жовтi-блiдо-жовтi тони офарбили крепы й тафту,
муслiни й крепдешини на блузках i платтях. Боа зi страусового пiр'я й
лебедячого пуху, довгi хутрянi палантини прикрили мiстично одягнених
дам. Якщо яка-небудь жiнка вiддавала перевагу вiдкритостi, поети
срiбного столiття вiдразу зверталися до вiдступницi вiршем Валерiя
Брюсова, що складає всього з одного рядка:
Об закрiй своï блiдi ноги!
Витонченi туалети доповнилися довгими лайковими рукавичками, мереживними
капелюхами, витонченими ридикюлями й розкiшними вiялами. Модницi носили
шкiрянi й лакованi туфельки на високому фiгурному каблуцi. Саме цi
каблуки мав на увазi Олександр Блок, коли писав:
Так втикай же, мiй ангел учорашнiй,
У серце гострий французький каблук
Розкiшнi парфумерiï Москви й Петербурга пропонували мило, креми,
пудру й парфуми, що не уступають продукцiï вiдомоï
французькоï фiрми Коти. Одночасно зi шматочком запашного мила
покупниця одержувала портрет якоï-небудь зiрки сцени або екрана,
можливо, i портрети поетiв срiбного столiття iз друкованим автографом. У
моду ввiйшли й квiтковi есенцiï — конвалiйна, лавандова й
т.д., якi дами носили iз собою в сумочцi в дерев'яному футлярчике. До
пробочке прикрiплений була скляна маточка, за допомогою якого в будь-
який момент можна було капнути двi^-двох-двi-одну-двi краплi на волосся,
i простiр навколо наповнювалося п'янким ароматом. Уява поетiв домалювало
портрет прекрасноï незнайомки до мiстичноï таємничостi
А. Блок писав:
И повiльно, пройшовши меж п'яними,
Завжди без супутникiв, одна,
Дихаючи парфумами й туманами,
Вона сiдає у вiкна
Але за всiм цим зовнiшнiм виглядом ми завдяки поетам розрiзняємо
високу натхненнiсть, блискучий розум, шляхетнiсть почуттiв.
Помиляється той, хто вважає жiнок того часу вишуканими
тепличними квiтами, мистецьки вписаними в романтичне тло стилю модерн.
Перед ними губилися образованнейшие чоловiка того часу. Наприклад,
Микола Гумилев , зустрiвши таку жiнку, писав:
Перед тобою знiяковiло й несмiливо
Я мовчав, мрiючи про одному:
Щоб Скрипка ласкава спiвала
И тобi про рай золотому
Знiяковiлiсть шляхетних чоловiкiв бути цiлком виправданим. Адже
прекраснi незнайомки цитували напам'ять античну поезiю й вiршi
французьких символiстiв, могли мiркувати про скандинавську лiтературу,
знали фiлософiю, богослов'я й, звичайно, свiтову iсторiю. От такi були
жiнки в поетiв срiбного столiття! Не дивно, що вони царювали в тодiшнiх
лiтературних салонах, задавали тон аристократичному середовищу,
фiнансували серйознi фiлософськi видання. Вони навiть допомогли деяким
поетам срiбного столiття реалiзувати свiй талант. Тому менi хочеться
побажати всiм жiнкам, моïм сучасницям, настання золотого столiття,
що буде ще бiльш блискучий в усiх вiдносинах