Портрет моєï неньки

Менi здається, що описувати зовнiшнiсть моєï неньки я
можу нескiнченно довго. I однаково, напевно, не вистачить слiв, щоб
повнiстю розповiсти про неï, нiчого не пропустивши. Прекраснiше
всього в нiй — це ïï ока. Вони завжди мене грiють
любов'ю й турботою. Ïхнiй сiро-зелений колiр стає або
свiтлiше (коли мама радiсна й щаслива), або темнiше (коли вона
стривожена або засмучена). За маминими бiльшими й виразними очами не
вiдразу зауважуєш iншi риси особи. Але й вони теж дуже гарнi: i
всмiхненi вуста, i рiвний нiс, i тонкi брови. А ïï пишний
свiтлий волосся — це просто якесь чудо! Нi, думаю, iншоï
такоï красунi! Фiгура неньки струнка, ходить вона грацiозно й
легко. У мами середнiй рiст, але завдяки своïй гарнiй ходi вона
здається вые iнших. Я вже писала про красу маминих очей, з ними
можуть посперечатися лише ïï руки. Вони такi ласкавi, м'якi й
охайнi! Коли вони доторкаються до мене, те немає счастливее
людини, чим я! А як я люблю дивитися на ïï довгi пальцi, якi
однаково швидко працюють i з домашньою роботою, i з важкими лiкарськими
справами (моя мама за фахом лiкар). Ненька дуже поважає спорт,
тому має сильнi ноги, швидку ходу й ставну фiгуру. Я приголосна,
що зовнiшнiсть людини багато в чому залежить вiд його душi. А душу в
моєï неньки прекрасна!