Щира краса людини ( твiр-мiркування)

Думаю, що багато кому приємно дивитися на симпатичну дiвочу особу з обкладинки глянсового журналу, на милу дитину, на елегантного чоловiка. Ми любуємося гарними людьми. Антуан де Сент-Екзюперi у своïй знаменнiй казцi Маленький принц сказав: Саме головне — те, чого очами не побачиш. Що це — те? Що є найголовнiшим у нас, чого ми не бачимо? Душу? Щира краса людини насправдi непомiтна. Але якось же вона показується.У милосердi, чуйностi, здатностi любити… Згадаємо добре чудовиська, якого Настенька полюбила саме за красу душi. Образ дзвонаря Квазiмодо з Собору Паризькоï Богоматерi Гюго, пiд зовнiшнiстю якого виявилися свiтлi почуття. Але некрасивим видом набагато важче зберегти щиру красу, чим звичайним людям. Саме обдiленi Богом фiзично, вони нерiдко бувають озлобленi на увесь свiт. Якою же красою душi треба володiти, щоб не образитися при таких обставинах на всi?
Один раз я прочитала в якiйсь газетi iсторiю дiвчини, прикутоï до iнвалiдного вiзка. Ця дiвчина вийшла замiж i, за ïï словами, зовсiм щаслива. Бабусi бiля пiд'ïзду, звичайно, розпускали плiтки: Дiвчисько-Це — iнвалiд i раптом — весiлля! Ну яка дружина з калiки? Не знали бабусi, що дiвчина не звичайна, а чудова — так називає ïï чоловiк. Не знали вони й того що в молодоï подружньоï пари багато друзiв, якi приходять у ïхнiй будинок, щоб поспiлкуватися iз завжди веселою й привiтною господаркою. I для них не iснує iнвалiдного вiзка, вони ïï просто не зауважують…
Краса внутрiшня непомiтна, вона вiдбивається у вчинках людини, — у його душi. Це гармонiя iз самим собою й навколишнiм свiтлом. Вона руйнує стiну непорозумiння, зла, ненавистi. Вона зiгрiває всiх, хто перебуває поруч iз людиною, що вона випромiнювати. Чи знає хто-небудь, звiдки береться ця щиросердечна й краса? I звiдки береться щиросердечне калiцтво? Менi здається, що iз цим народжуються.
Жаль тiльки, що людей, гарних щирою красою, так мало. Але вони є й це вселяє оптимiзм. Напевно, той, хто не оцiнить цю красу, не оцiнить уже нiчого в людинi, навiть привабливу зовнiшнiсть…
И я впевнена, що щира щиросердечна краса — це та сама краса, що врятує мир
Буває, що людина, що почув або прочитав про те, що в якiмсь морi велика нафтова пляма, подумає: А, мене це не стосується. I так турбот повно! Ця ж сама людина вихiдного дня йде зi своєю сiм'єю в лiс — вiдпочити на природi. Iдучи, залишає пiсля себе купу смiття й незгасле багаття. Ну й що? Адже до величезноï кiлькостi нафти в море йому байдуже…
Тому, що наша планета переживає екологiчну кризу, я, звичайно, спiвчуваю
Як i бiльшiсть людей, не замислювалася над цим. Вирубують лiсу? Ну й що? Адже те, що видно з мого вiкна, не зрiдiло! Забруднюються рiки? Я плаваю
у басейнi й п'ю мiнеральну воду. Винищуються тварини? А мiй кiт Маркiз живий здоровий
Якось, вiдпочиваючи влiтку на дачi, я пiшла купатися в ставку — басейнiв в
у селищi немає. Ледь увiйшла у воду, як вiдчула сильний бiль у ступнi правоï ноги. Вилiзла на берег i оглянула ногу. Ну, так i є, чимсь порiзалася. Я кульгала кiлька днiв i думала: Ну хто кинув у воду iржаву железяку? Кому таке спало на думку? Потiм зрозумiла, що таке спало на думку такiй же людинi, як i я
Людинi, що вважала, начебто екологiя — це щось таке, що його не стосується. Виходить, це стосується всiх
Чому ми не звертаємо увагу на те, що дiється навколо нас? Чому не рятуємо будинок — нашу Землю? Чому не поважаємо природу, що береже нас?
Хоча, звичайно, зараз багато говорять про необхiднiсть оберiгати й захищати навколишнє середовище. Або не пiзно? Хочеться вiрити, що немає.
Iнодi менi здається, що апокалiпсис все-таки може вибухнути — ми самi знищимо нашу планету. Не комета, не землетрус i не глобальне потеплiння, а ми — люди. Кимсь керує спрага наживи, хтось просто сповiдає фiлософiю пофигизма. Намагаються щось зробити зеленi, але ïм мало поки що вдається
Я розумiю, всi заводи з ïхнiми трубами, якi димлять, не зупиниш, кiлькiсть автомобiлiв з ïхнiми вихлопними газами не зменшиш. Але якщо кожний буде хоча б кидати банки вiд кока-коли i палички вiд морозива в урни, не залишати в лiсi купи смiття пiсля пiкнiка, ретельно гасити багаття — це вже буде добре.