Що означає бути гiдним?

Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про цьому чи нi?
Посмiшка твоя єдина,
Мучення твоє єдине,
Ока твоï однi
В. Симоненко
У наш нелегкий час, коли шкала цiнностей повнiстю перевернена, коли матерiальнi блага важать бiльше, нiж духовнi надбання, починає здаватися, що вже зникла шляхетнiсть i честь, доброта й милосердя. Але це не так! Є цiнностi, якi не зникнуть нiколи, на них не вплинуть iсторичнi кризи. Цi цiнностi народилися, щоб жити вiчно.
Є така тонка й нiжна, сильна й мужня, недоторкана й незламна рiч — достоïнство людськоï особистостi. У життi людин зустрiчається iз чеснiстю й пiдлiстю, щастям i горем; у життi бувають мiнути не тiльки радостi, а й страждання, душу перевертають всепоглинаюча любов i почуття ненавистi; бувають такi ситуацiï, коли потрiбно вiдмовлятися вiд чогось i йти на жертву заради блага рiдноï, близькоï людини, потрiбно пiднятися силою своïх думок, переконань, контролю над почуттями й емоцiйними поривами
Все це вимагає достоïнства. Необхiдно з достоïнством жити, працювати, з достоïнством користуватися матерiальними й духовними благами, на якi ти маєш право, з достоïнством переживати радiсть i горе, з достоïнством болiти й прожити свою останню годину, тому що коли настане час вiдповiдати за всi своï думки, слова й учинки перед найсуворiшим суддею, якого не можна пiдкупити або вмовити, — перед своєю Совiстю, не в кожного вистачить мужностi заглянути в ïï очi — на це здатно тiльки людина, що зберiг своє достоïнство
У найтяжких обставинах, навiть тодi, коли життя здається неможливоï, не можна переступати ту границю, за якоï на результатi панування розуму над нашими вчинками й починається темна стихiя iнстинктiв i егоïстичних бажань. Необхiдно берегти, затверджувати, розвивати, пiднiмати своє достоïнство!
Корiнь достоïнства — у шляхетних переконаннях i думках, саме тому так важливо очистити свою душу вiд чорних думок i плекати в нiй тiльки добрi почуття Достоïнство й чистота думки — речi взаємозалежнi, тому що не може людина з поганими думками й заплямованою совiстю називатися гiдним, i навпаки — якщо людина гiдний, то вiн нiколи не дозволить собi зробити безчесний або аморальний учинок. Людина, що має достоïнство, завжди буде дiяти вiдповiдно до законiв честi й совiстi, шляхетностi й милосердя — вiн нiколи не пiдставить ногу, не встромить нiж у спину, не буде дарма давати обiцянки — вiн при будь-яких обставинах дивиться у вiче, незважаючи на те, хто перед ним — друг або ворог. I все на своєму шляху ця людина зустрiчає з високо пiднятою головою, вiн завжди дивиться тiльки вперед, що б не чекало його в майбутньому — i долає всi перешкоди сдостоинством.
Не може в добрi той жити,
Хто хоче злу й добру служити,
Тому що, захотiвши догодить обом,
Вiн швидко стане зла рабом
(И. Франко)
Достоïнство — це мудрiсть тримати себе в руках. Воно нiжне й тендiтне й разом з тим прочнее бронi, тому що з'єднує дух i тiло, тому що в його основi — непорочнiсть i чистота душi. I якщо його закинути, вiдбувається самогубство й цiлковите знищення — тлiн i порох, душа спалюється, i залишаються тiльки руïни
Шляхетнiсть людськоï особистостi виявляється в тiм, наскiльки мудро й тонко людина може визначити, що гiдно й що непридатно. Гiдне повинне стати самою суттю духовноï культури, негiдне ж — викликати зневага
А правда лише одна — вона колюча,
Гiрка й жорстока
И завжди в лиху, Отже мужнiм будь — оберiгай Ïï.
(А. Малишко)