Що означає бути гiдним?
Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про цьому чи нi?
Посмiшка твоя єдина,
Мучення твоє єдине,
Ока твоï однi
В. Симоненко
У наш нелегкий час, коли шкала цiнностей повнiстю перевернена, коли
матерiальнi блага важать бiльше, нiж духовнi надбання, починає
здаватися, що вже зникла шляхетнiсть i честь, доброта й милосердя. Але
це не так! Є цiнностi, якi не зникнуть нiколи, на них не вплинуть
iсторичнi кризи. Цi цiнностi народилися, щоб жити вiчно.
Є така тонка й нiжна, сильна й мужня, недоторкана й незламна рiч
— достоïнство людськоï особистостi. У життi людин
зустрiчається iз чеснiстю й пiдлiстю, щастям i горем; у життi
бувають мiнути не тiльки радостi, а й страждання, душу перевертають
всепоглинаюча любов i почуття ненавистi; бувають такi ситуацiï,
коли потрiбно вiдмовлятися вiд чогось i йти на жертву заради блага
рiдноï, близькоï людини, потрiбно пiднятися силою своïх
думок, переконань, контролю над почуттями й емоцiйними поривами
Все це вимагає достоïнства. Необхiдно з достоïнством
жити, працювати, з достоïнством користуватися матерiальними й
духовними благами, на якi ти маєш право, з достоïнством
переживати радiсть i горе, з достоïнством болiти й прожити свою
останню годину, тому що коли настане час вiдповiдати за всi своï
думки, слова й учинки перед найсуворiшим суддею, якого не можна
пiдкупити або вмовити, — перед своєю Совiстю, не в кожного
вистачить мужностi заглянути в ïï очi — на це здатно
тiльки людина, що зберiг своє достоïнство
У найтяжких обставинах, навiть тодi, коли життя здається
неможливоï, не можна переступати ту границю, за якоï на
результатi панування розуму над нашими вчинками й починається
темна стихiя iнстинктiв i егоïстичних бажань. Необхiдно берегти,
затверджувати, розвивати, пiднiмати своє достоïнство!
Корiнь достоïнства — у шляхетних переконаннях i думках, саме
тому так важливо очистити свою душу вiд чорних думок i плекати в нiй
тiльки добрi почуття Достоïнство й чистота думки — речi
взаємозалежнi, тому що не може людина з поганими думками й
заплямованою совiстю називатися гiдним, i навпаки — якщо людина
гiдний, то вiн нiколи не дозволить собi зробити безчесний або аморальний
учинок. Людина, що має достоïнство, завжди буде дiяти
вiдповiдно до законiв честi й совiстi, шляхетностi й милосердя —
вiн нiколи не пiдставить ногу, не встромить нiж у спину, не буде дарма
давати обiцянки — вiн при будь-яких обставинах дивиться у вiче,
незважаючи на те, хто перед ним — друг або ворог. I все на
своєму шляху ця людина зустрiчає з високо пiднятою головою,
вiн завжди дивиться тiльки вперед, що б не чекало його в майбутньому
— i долає всi перешкоди сдостоинством.
Не може в добрi той жити,
Хто хоче злу й добру служити,
Тому що, захотiвши догодить обом,
Вiн швидко стане зла рабом
(И. Франко)
Достоïнство — це мудрiсть тримати себе в руках. Воно нiжне й
тендiтне й разом з тим прочнее бронi, тому що з'єднує дух i
тiло, тому що в його основi — непорочнiсть i чистота душi. I якщо
його закинути, вiдбувається самогубство й цiлковите знищення
— тлiн i порох, душа спалюється, i залишаються тiльки
руïни
Шляхетнiсть людськоï особистостi виявляється в тiм, наскiльки
мудро й тонко людина може визначити, що гiдно й що непридатно. Гiдне
повинне стати самою суттю духовноï культури, негiдне ж —
викликати зневага
А правда лише одна — вона колюча,
Гiрка й жорстока
И завжди в лиху, Отже мужнiм будь — оберiгай Ïï.
(А. Малишко)
