Тема твору: Щира краса людини

Як часто ми говоримо: Яка гарна людина! А що значить краса? Менi здається, у це ємне поняття входить насамперед внутрiшнiй, щиросердечний змiст, коли людин живе в гармонiï з навколишнiм свiтом i самим собою, займається улюбленою справою, усвiдомлює свою користь для суспiльства, самодостатнiй, йому не потрiбно одурманювати себе алкоголем i наркотиками, щоб почувати щастя. Вiн бачить красу, розлиту всюди: у природi, душах близьких йому людей, у творах мистецтва, музицi. Адже жити без духовного хлiба неможливо. Наскiльки бiдна й безглузда було б наше життя, не будь у нiй творчостi в самому широкому розумiннi цього слова. Можна будь-яку роботу виконувати з радiстю, робити ïï з кожним разом краще й краще, вносячи елемент творчостi, частку своєï прекрасноï душi. Це по плечу кожному людинi
Треба тiльки захотiти, постаратися опанувати якою-небудь професiєю, тому що неробство веде до деградацiï. Дуже добре сказав про це И. С. Тургенєв вустами свого героя Базарова. Полемiзуючи з Павлом Петровичем (Батьки й дiти), Євгенiй говорить: От ви поважаєте себе й сидите сложа руки. Як добре змальоване головна умова самоповаги й взаємоповаги в людському суспiльствi — необхiднiстю трудитися! Дiйсно, хiба може тунеядец, ледар, ледар викликати повагу; презирство, жалiсть, бажання допомогти, але тiльки не замилування. Краса, якщо вона щира, завжди самореалiзується. Адже не важливо, чим людина зайнята, якщо вiн творить навколо себе добро й красу, робить доручену справу з повною самовiддачею, а по-iншому й не можна, якщо з ним добре й цiкаво, хочеться йому наслiдувати. Тiльки раб виконує роботу з-пiд цiпка, а вiльний громадянин, що вмiє оцiнювати своï здатностi, повинен прагнути до досконалостi разом iз прогресом. Дух захоплює вiд думки, що людина не пiщина, вона здатний перетворити мир, але тiльки в основi повинне лежати бажання множити красу, розлиту навколо. Вона повернеться назад сторицей. И навпаки, не можна безкарно множити зло, знищувати красу, створену до тебе попереднiми поколiннями. Коли я виросту, стану архiтектором. В XXI столiттi все значительно змiниться. Я буду будувати надзвичайно гарнi й зручнi будинки. Менi хочеться перетворити цю землю, на якiй ми живемо. Але для цього треба багато вчитися, щоб не зiпсувати створене до тебе — не можна кожному поколiнню починати всi iз чистого аркуша. Ми не иваны, що не пам'ятають спорiднення. У Росiï багата iсторiя , що творили рiзнi люди, нiде правди дiти, але кращi ïï сторiнки написанi великими предками: Олександром Невським, Дмитром Донським, Сергием Радонежским, поетами, художниками, музикантами й зодчими, що заклали еталон краси. Я вiрю, що в XXI столiттi виросте й виховає прекрасна людина, про яке мрiяли Пушкiн i Лермонтов, Достоєвський i Некрасов. Але це трапиться не по помаху чарiвноï палички. Для цього необхiдно багато й завзято трудитися над собою: бути щирим, iти до людей з вiдкритими душею й серцем
Для мене iдеалами краси є лiтературнi героï, створенi фантазiєю художникiв, що вiдбивають своï погляди в ту або iншу епоху: Тетяна Ларiна й тургеневские дiвчини, Наташа Ростова й князiвна Марья, Кутузов i Тихiн Щербатий, Сотникiв i Зоська Норейко. Так що говорити, є багато лiтературних героïв, на кого я хочу походити, не копiюючи поводження, жести, одяг, манеру тримати себе. Головне — виховати в собi свiтлу душу, бажання допомагати людям, берегти землю, на якiй народився, i виконувати чесно свою роботу. Хiба цього мало?! Цiлком достатньо, щоб бути гармонiчною особистiстю, цiльною натурою, а виходить, i гарною людиною. Ця краса не мерхне згодом, а рiк у рiк стає яскравiше, вишуканiше, цiннiше.