Тема твору: Щира краса людини

Як часто ми говоримо: Яка гарна людина! А що значить краса? Менi
здається, у це ємне поняття входить насамперед внутрiшнiй,
щиросердечний змiст, коли людин живе в гармонiï з навколишнiм
свiтом i самим собою, займається улюбленою справою,
усвiдомлює свою користь для суспiльства, самодостатнiй, йому не
потрiбно одурманювати себе алкоголем i наркотиками, щоб почувати щастя.
Вiн бачить красу, розлиту всюди: у природi, душах близьких йому людей, у
творах мистецтва, музицi. Адже жити без духовного хлiба неможливо.
Наскiльки бiдна й безглузда було б наше життя, не будь у нiй творчостi в
самому широкому розумiннi цього слова. Можна будь-яку роботу виконувати
з радiстю, робити ïï з кожним разом краще й краще, вносячи
елемент творчостi, частку своєï прекрасноï душi. Це по
плечу кожному людинi
Треба тiльки захотiти, постаратися опанувати якою-небудь
професiєю, тому що неробство веде до деградацiï. Дуже добре
сказав про це И. С. Тургенєв вустами свого героя Базарова.
Полемiзуючи з Павлом Петровичем (Батьки й дiти), Євгенiй говорить:
От ви поважаєте себе й сидите сложа руки. Як добре змальоване
головна умова самоповаги й взаємоповаги в людському суспiльствi
— необхiднiстю трудитися! Дiйсно, хiба може тунеядец, ледар, ледар
викликати повагу; презирство, жалiсть, бажання допомогти, але тiльки не
замилування. Краса, якщо вона щира, завжди самореалiзується. Адже
не важливо, чим людина зайнята, якщо вiн творить навколо себе добро й
красу, робить доручену справу з повною самовiддачею, а по-iншому й не
можна, якщо з ним добре й цiкаво, хочеться йому наслiдувати. Тiльки раб
виконує роботу з-пiд цiпка, а вiльний громадянин, що вмiє
оцiнювати своï здатностi, повинен прагнути до досконалостi разом iз
прогресом. Дух захоплює вiд думки, що людина не пiщина, вона
здатний перетворити мир, але тiльки в основi повинне лежати бажання
множити красу, розлиту навколо. Вона повернеться назад сторицей. И
навпаки, не можна безкарно множити зло, знищувати красу, створену до
тебе попереднiми поколiннями. Коли я виросту, стану архiтектором. В XXI
столiттi все значительно змiниться. Я буду будувати надзвичайно гарнi й
зручнi будинки. Менi хочеться перетворити цю землю, на якiй ми живемо.
Але для цього треба багато вчитися, щоб не зiпсувати створене до тебе
— не можна кожному поколiнню починати всi iз чистого аркуша. Ми не
иваны, що не пам'ятають спорiднення. У Росiï багата iсторiя , що
творили рiзнi люди, нiде правди дiти, але кращi ïï сторiнки
написанi великими предками: Олександром Невським, Дмитром Донським,
Сергием Радонежским, поетами, художниками, музикантами й зодчими, що
заклали еталон краси. Я вiрю, що в XXI столiттi виросте й виховає
прекрасна людина, про яке мрiяли Пушкiн i Лермонтов, Достоєвський
i Некрасов. Але це трапиться не по помаху чарiвноï палички. Для
цього необхiдно багато й завзято трудитися над собою: бути щирим, iти до
людей з вiдкритими душею й серцем
Для мене iдеалами краси є лiтературнi героï, створенi
фантазiєю художникiв, що вiдбивають своï погляди в ту або
iншу епоху: Тетяна Ларiна й тургеневские дiвчини, Наташа Ростова й
князiвна Марья, Кутузов i Тихiн Щербатий, Сотникiв i Зоська Норейко. Так
що говорити, є багато лiтературних героïв, на кого я хочу
походити, не копiюючи поводження, жести, одяг, манеру тримати себе.
Головне — виховати в собi свiтлу душу, бажання допомагати людям,
берегти землю, на якiй народився, i виконувати чесно свою роботу. Хiба
цього мало?! Цiлком достатньо, щоб бути гармонiчною особистiстю, цiльною
натурою, а виходить, i гарною людиною. Ця краса не мерхне згодом, а рiк
у рiк стає яскравiше, вишуканiше, цiннiше.