Твiр про лiтературного героя (по оповiданню Уроки французького)

Прочитавши оповiдання Валентина Распутiна, я зрозумiла, що нiчого подiбного ще не читала. Який цiкавий i парадоксальний добуток! До цього попадалися повчальнi оповiдання, де все ясно й зрозумiло: хто гарний, хто поганий. А тут усе перемiшано. Добрий, розумний, талановитий хлопець, а грає на грошi. Але це йому необхiдно, щоб вижити в голоднi пiслявоєннi роки (… Я тiльки рубль виграю… Купую молоко…).
Учитель, педагог, вихователь грає зi своïми учнями на грошi. Що це: злочин або акт доброти й милосердя? Однозначно не вiдповiси. Життя набагато складнiше ставить завдання, чим людина може вирiшити. I немає тiльки бiлого й чорного, гарного й поганого. Мир багатобарвний, у ньому маса вiдтiнкiв
Лiдiя Михайлiвна незвичайно добра й чуйна людина. Вона перепробувала всi чеснi способи допомогти своєму талановитому учневi: i годувати хотiла як би невзначай, мол до обiду поспiв, i посилку посилала, так не хоче наш герой одержувати допомогу. Вiн уважає це принизливим для себе, а от заробляти не вiдмовляється. I тодi вчитель свiдомо йде на злочин з погляду педагогiки, грає з ним на грошi Лiдiя Михайлiвна точно знає, що вiн обiграє ïï, одержить свiй заповiтний рубль, купить молоко, що так необхiдно йому. От i виходить, що зовсiм не злочин це, а гарний учинок. Чому ж директор школи нiчого не зрозумiв. Швидше за все, Лiдiя Михайлiвна не стала нiчого пояснювати, виправдуватися, у неï є гордiсть. Через три днi Лiдiя Михайлiвна виïхала. Напередоднi вона зустрiла мене пiсля школи й проводила до будинку

• - Поïду до себе на Кубань,- сказала вона, прощаючись.- А ти вчися спокiйно, нiхто тебе за цей дурний випадок не торкне… Отут винувата я…

Серед зими, уже пiсля сiчневих канiкул, менi прийшла на школу поштою посилка… у нiй лежали макарони й три червоних яблука… Ранiше я бачив тiльки на картинцi, але догадався, що це вони.
Прочитавши оповiдання Валентина Распутiна, я зрозумiла, що нiчого подiбного ще не читала. Який цiкавий i парадоксальний добуток! До цього попадалися повчальнi оповiдання, де все ясно й зрозумiло: хто гарний, хто поганий. А тут усе перемiшан. о
Чудове оповiдання, з тих, якi не забуваються. Та i як таке можна забути! Це оповiдання вчить людей жалю. I тому, що треба не просто поспiвчувати людинi, якiй важко, але й посильно допомогти йому, у той же час не ображаючи його гордостi, И якщо кожний з нас допоможе хоч однiй людинi, то життя стане свiтлiше й чистiше.