Твiр про лiтературного героя (по оповiданню Уроки французького)

Прочитавши оповiдання Валентина Распутiна, я зрозумiла, що нiчого
подiбного ще не читала. Який цiкавий i парадоксальний добуток! До цього
попадалися повчальнi оповiдання, де все ясно й зрозумiло: хто гарний,
хто поганий. А тут усе перемiшано. Добрий, розумний, талановитий
хлопець, а грає на грошi. Але це йому необхiдно, щоб вижити в
голоднi пiслявоєннi роки (… Я тiльки рубль виграю…
Купую молоко…).
Учитель, педагог, вихователь грає зi своïми учнями на грошi.
Що це: злочин або акт доброти й милосердя? Однозначно не вiдповiси.
Життя набагато складнiше ставить завдання, чим людина може вирiшити. I
немає тiльки бiлого й чорного, гарного й поганого. Мир
багатобарвний, у ньому маса вiдтiнкiв
Лiдiя Михайлiвна незвичайно добра й чуйна людина. Вона перепробувала всi
чеснi способи допомогти своєму талановитому учневi: i годувати
хотiла як би невзначай, мол до обiду поспiв, i посилку посилала, так не
хоче наш герой одержувати допомогу. Вiн уважає це принизливим для
себе, а от заробляти не вiдмовляється. I тодi вчитель свiдомо йде
на злочин з погляду педагогiки, грає з ним на грошi Лiдiя
Михайлiвна точно знає, що вiн обiграє ïï, одержить
свiй заповiтний рубль, купить молоко, що так необхiдно йому. От i
виходить, що зовсiм не злочин це, а гарний учинок. Чому ж директор школи
нiчого не зрозумiв. Швидше за все, Лiдiя Михайлiвна не стала нiчого
пояснювати, виправдуватися, у неï є гордiсть. Через три днi
Лiдiя Михайлiвна виïхала. Напередоднi вона зустрiла мене пiсля
школи й проводила до будинку

• - Поïду до себе на Кубань,- сказала вона, прощаючись.- А ти вчися спокiйно, нiхто тебе за цей дурний випадок не торкне… Отут винувата я…

Серед зими, уже пiсля сiчневих канiкул, менi прийшла на школу поштою посилка… у нiй лежали макарони й три червоних яблука… Ранiше я бачив тiльки на картинцi, але догадався, що це вони.
Прочитавши оповiдання Валентина Распутiна, я зрозумiла, що нiчого
подiбного ще не читала. Який цiкавий i парадоксальний добуток! До цього
попадалися повчальнi оповiдання, де все ясно й зрозумiло: хто гарний,
хто поганий. А тут усе перемiшан. о
Чудове оповiдання, з тих, якi не забуваються. Та i як таке можна забути!
Це оповiдання вчить людей жалю. I тому, що треба не просто поспiвчувати
людинi, якiй важко, але й посильно допомогти йому, у той же час не
ображаючи його гордостi, И якщо кожний з нас допоможе хоч однiй людинi,
то життя стане свiтлiше й чистiше.