У чому щастя Золушки?
В 1697 роцi у Францiï вийшов перший збiрник казок Шарля Перро.Виявляється, ця державна людина, поет i критик, академiк
Французькоï академiï, захоплювався народними оповiданнями й
розважала ними королiвський двiр. Але Шарлю Перро здавалося, що казка
— це несерйозний жанр, тому вiн говорив, що казки писав його син,
а вiн сам тiльки складав до них короткi й змiстовнi повчання. Книга
Шарля Перро Казки матiнки гуски є першим збiрником конкретного
автора (саме цим вiдрiзняється авторська казка вiд народноï).
Так Шарль Перро став одним iз засновникiв свiтовоï
лiтературноï казки. Вiдомi казки: Червона Шапочка, Кiт у чоботах,
Золушка i iншi.
Кожна, дiвчинка мрiє виявитися на мiсцi Золушки — головною
героïнею казки Шарля Перро Кришталева туфелька. Добра, незлобива,
нiжна, ну й, звичайно ж, дуже гарна — вся в матiр, кращу жiнку у
свiтi. Вона зовсiм не намагалася вiддячити тiєю же монетою
своïх сестер, якi знущалися з неï. Сестри знали, що в неï
гарний смак — i завжди радилися, у що одягтися, просили робити
зачiски, але ровней ïï не вважали. Золушка мила посуд, стирала
бiлизну, виконувала всю чорну роботу, але не нарiкала й щиро допомагала
сестрам у всьому, старанно готовила. А пiсля свого весiлля вона навiть
взяла сестер до себе в палац i вiддала замiж за два молодих вельмож.
Золушка покiрно терпiла всi несправедливостi й нiколи не скаржилася
батьковi. Але сестри й мачуха, начебто ще сильнiше ненавидiли неï
за те, що вона й у цьому не схожа на них — адже вони точно не
упустили б можливiсть посмiятися над кимсь i зробити щось погане. Саме
за ïï доброту, щирiсть дiвчинi посмiхнеться доля. Золушка не
вимагає в долi винагороди, вона лише мрiє — i
мрiï здiйснюються. Золушка знаходить свою ниточку щастя серед
клубка проблем i перешкод, якi заважали ïй, одержує
винагороду — прекрасне плаття, кришталевi туфельки, але, звичайно,
не тiльки вони допомагають ïй одержати головне — любов
прекрасного принца. Золушка перетворилася в найкрасивiшу у свiтi
принцесу, якою захоплюються, що прагнуть наслiдувати всi, навiть сестри
й мачуха, одружилася iз принцами. Чи всiєï дiвчини вели б
себе так само на мiсцi Золушки? Чи всi витримали б знущання мачухи й
сестер? Чи простили б ïх пiсля всього, що вiдбулося?
Чи багато хто з нас змогли б на мiсцi Золушки вибачити всi
несправедливостi й приниження, якi нанесла ïй ïï рiдня?
Навiть якщо дехто з нас не помстився б ïм пiд час проживання пiд
одним дахом, те точно не забув би нiчого. Адже легко сказати, але важко
дiйсно настроïти свою душу на добрi почуття до людей, якi тебе
кривдили. Хоча б просто повернути ïм усе, що ïм належить по
справедливостi.
Давайте задумаємося над мораллю, завуальованоï мiж рядками
цiєï казки: хiба не приховано в нiй бажання навчити людей
вибачати один одного? Вибачати не тiльки на словах, але й у душi.
Незлобно ставитися друг до друга, бути шляхетними, добрими. За образом
Золушки коштує iдеал, надзвичайно чiтко й влучно описаний автором
цiєï казки. Кожний з нас повинен прагнути до цього iдеалу.
Чим ближче ми коштуємо до нього, тим поблажливiше ставиться до нас
доля. Адже наше щастя залежить вiд наших учинкiв, як вiд добрих, так i
вiд поганих. Отже, щоб знайти свою рятувальну ниточку Арiадни в клубку
життя, треба змiнювати свiй характер, навчитися непохитно переносити
негоди й неуважнiсть долi. Вона все -таки колись вернеться до нас i
посмiхнеться своєю чарiвною посмiшкою, вiд сяйва якоï на
стiнах будуть танцювати золотавi вiдблиски.
