Без мови (скорочено). Короткий змiст

У Волинськiй губернiï, неподалiк вiд мiста Хлiбно, над звивистою
рiчкою стоïть селище Лозищах. Всi його жителi носять прiзвище
Лозинський з додатком рiзних прiзвиськ. Ходять легенди, що колись
Лозiнськi були козаками, мали якiсь привiлеï, але тепер все це
забулося. Осипу Лозiнському голоблi, як i iншим, жилося в Лозищах
неважливо. Вiн був одружений, але дiтей у нього ще не було, i вирiшив
Осип пошукати по бiлому свiту свою частку. Через рiк-два його дружинi
Катеринi прийшов лист з Америки. Осип писав, що працює на фермi,
живеться йому добре, кликав дружину до себе i надiслав ïй бiлет на
пароплав i потяг. Двоє лозiшан вирiшують ïхати разом з
Катериною. Це ïï брат Матвiй Дишло i його друг Iван Диму.
Матвiй — хлопець дуже сильний, простакуватий i замислений. Iван не
такий сильний, але рухливий i гострий на язик. Щоб вистачило на дорогу,
вони продають своï будинки i землю.
Дiставшись до Гамбурга, лозiщане хочуть всi разом сiсти на пароплав, але
у Матвiя i Дими немає квиткiв. Катерина ïде без них. Приятелi
купують квитки на наступний рейс. В дорозi вони безуспiшно намагаються
дiзнатися, що таке американська свобода, чутки про яку дiйшли до них ще
на батькiвщинi. На пароплавi вмирає лiтня людина, теж виходець з
Украïни. Його дочка Ганна залишається сиротою. Матвiй
вважає своïм обов'язком допомагати нещаснiй дiвчинi.
На пристанi лозiшане помiчають спiввiтчизника — мiстера Борка,
єврея з мiста Дубно. Мiстер Борк радий зустрiчi з земляками. Вiн
везе ïх у Нью-Йорк, де у нього є щось на зразок
заïжджого двору. Ганну ж Борк влаштовує в однiй кiмнатi зi
своєю дочкою Розою. Ганна дiзнається, що ранiше вони з Розою
жили в одному i тому ж мiстi, але сiм'я Рози постраждала вiд погромiв, а
брат Ганни — вiд того, що брав участь у погромi.
Лозiшане з'ясовують, що адреса Осипа Голоблi ними втрачений. Вони
вiдправляють листи навмання. Америка розчаровує друзiв, особливо
Матвiя. Всi ïï порядки вiн називає породженням диявола.
Матвiй бачить, що навiть євреï в Америцi не так суворо
дотримуються своïх звичаïв. Мiстер Борк пояснює, що
Америка перемелює кожноï людини, i вiра в нього
змiнюється. Це жахає Матвiя. А Диму досить швидко
освоюється в новiй ситуацiï i починає здаватися другу
зовсiм чужим. Iван змiнює малоросiйський костюм на американський,
пiдстригає своï козацькi вуса, з'ясовує, що можна
заробити грошi продажем свого голосу на виборах мера. Вiн умовляє
Матвiя вступити у двобiй з iрландським боксером Паддi. За допомогою
хитрого прийому iрландець перемагає силача. Матвiй глибоко
ображений i на свого приятеля, i на Америку. Одного разу до Борку
приходить лiтня росiйська панi. Ïй потрiбна служниця. Вона хоче
найняти дiвчину з Росiï, оскiльки вважає, що американки
занадто зiпсованi. Борк i його сiм'я не радять Ганнi найматися на цю
роботу: бариня мало платить i змушує багато працювати. Зате вона
дотримується не американських, а росiйських порядкiв, i тому, на
думку Матвiя, служба у цiєï панi — єдиний
порятунок для Ганни. Ганна поступається наполяганням Матвiя. Син
мiстера Борка Джон веде ïх до панi. Ïï безцеремоннi слова
зачiпають Джона, i вiн iде, не дочекавшись Матвiя. Той кинувся услiд,
втрачає Джона з уваги, не пам'ятає зворотноï дороги й
блукає по мiсту, поки не втрачає будь-яку надiю знайти
знайоме мiсце або обличчя. Запитати дорогу вiн не може: не знає
по-англiйськи жодного слова. Екзотична одяг Матвiя привертає увагу
газетного репортера, який замальовує дикуна. У парку, де Матвiй
влаштовується на нiчлiг, до нього пiдходить незнайомець. Але,
оскiльки Матвiй — людина без мови, розмови не виходить. Ранок
застає Матвiя сплячим на лавцi, а його недавнього спiврозмовника
— повiшеним на одному з сусiднiх дерев. У парку починається
мiтинг безробiтних. Натовп зауважує повiсився бiдняка, вона
схвильована цiєю подiєю. Виступає Чарлi Гомперс,
знаменитий оратор робочого союзу. Пристрастi розпалюються. Матвiй, не
розумiючи нi слова, вiдчуває почуття радiсного єднання з
натовпом. Проштовхуючись до трибуни, вiн зустрiчає полiцейського
Гопкiнса, якого вже бачив напередоднi. Матвiй хоче засвiдчити Гопкiнса
свою повагу, поцiлувавши йому руку. Полiцейський ж думає, що дикун
має намiр його вкусити, i пускає в хiд палицю.
Розлючений Матвiй отшвирiвает його, розштовхує полiцейських, а
слiдом за ним кидаються iншi мiтингувальники. Вони прориваються на
площу, i на якийсь момент ситуацiя стає некерованою. Незабаром
порядок вiдновлюється. На наступний день всi газети повнi
повiдомлень про дикунi, що убив полiсмена Гопкiнса. Пiзнiше, однак,
з'ясовується, що Гопкiнс живий. Диму пiсля зникнення Матвiя
впадає у вiдчай, але його знаходить Осип Оглобля, до якого все-
таки дiйшов лист. Осип вiдвозить Диму до себе. А товаришi Матвiя по
мiтингу вiдразу пiсля подiï вирiшують, що йому необхiдно сховатися.
Його переодягають в американське плаття i, оскiльки Матвiй твердить
слово Мiннесота (там живе Осип Оглобля), його садять в поïзд, що
йде на Мiннесоти. У цьому ж потязi ïде суддя мiста Дебльтоуна
Дiкiнсон i працює у нього на тартаку росiйський емiгрант
Євген Нiлов. Мовчазний Матвiй викликає пiдозру у Дiкiнсона.
Матвiй виходить з потягу в Дебльтоуне.
Незабаром, знову виявивши злочинний намiр Матвiя вкусити полiсмена за
руку, порушника порядку вiдводять в судову камеру. Звичайно, вiд нього
не можуть добитися нi слова, поки не приходить Нiлов. З його появою все
роз'яснюється: i нацiональнiсть, i iм'я незнайомця, i те, що вiн
не кусається. Жителi Дебльтоуна щасливi, що загадка знаменитого
дикуна благополучно дозволена саме в ïхньому мiстi. Нiлов веде
земляка до себе. Захопленi дебльтоунци проводжають ïх до самих
дверей будинку. Матвiй дiзнається в Нiлов молодого пана, який жив
неподалiк вiд Лозищах, поступився лозiщанам спiрнi землi i кудись зник.
Матвiй починає працювати разом з ним. Нiлов збирається
виïжджати: тут вiн тужить за батькiвщиною, а на батькiвщинi —
зi свободи.
Матвiй теж мрiє виïхати. Нiлов запитує, що ж Матвiй
хотiв знайти в Америцi. Отримує вiдповiдь: достаток, сiм'ю. Нiлов
радить Матвiю не поспiшати ïхати: усiм цим можна обзавестися i тут.
Євген знайомить Матвiя з машинами, влаштовує його на роботу
iнструктором в єврейську колонiю, а сам ïде. Ганна, як i
ранiше працює у староï панi в Нью-Йорку. З часу ïï
приïзду минуло вже два роки. Несподiвано приïжджає
Матвiй. Вiн хоче забрати Ганну до себе i одружитися на нiй. Дiвчина
погоджується. Вона вiдмовляється вiд служби, i панi знову
залишається без прислуги. Перед вiд'ïздом з Нью-Йорка Матвiй
i Ганна йдуть на пристань. Тепер у Матвiя є начебто все, про що
вiн мрiяв. Повернення вже здається йому неможливим, та все ж душа
його про щось тужить.