Бiблiя — видатна пам'ятка свiтового письменства

Серед пам'яток свiтовоï культури особливе мiсце посiдає
священна Бiблiя, найстарiша Книга книг. Вона дає вiдповiдi на
питання, якi завжди хвилювали людей, допомагає ïм
розв'язувати складнi проблеми. Бiблiя складається iз сiмдесяти
семи книг, написаних у рiзнi часи, рiзними авторами, рiзними жанрами,
стилями, навiть мовами. Але всi вони сприймаються як єдина й
неподiльна на частини книга, як суцiльний текст, що вiдтворює
пошуки i життєвий досвiд, норми моралi й джерела людськоï
мудростi.
Бiблiя складається з двох роздiлiв: Старого Завiту i Нового
Завiту. У першiй частинi розповiдається про початок свiту i
створення людини, про ïï життя , про недосконалiсть людей,
занепад звичаïв i всесвiтнiй потоп. Завершується Старий
Заповiт Книгами Пророкiв, що є книгами надiï. Думку про
вiдродження зруйнованого зв'язку мiж Богом i людством продовжує
Новий Заповiт. У цiй частинi докладно розповiдається про життя
Iсуса Христа, його вчення, вчиненi ним чудеса, його смерть, воскресiння
й вiчне життя. Iсус Христос це Месiя, володар Царства Божого, його мiсiя
проповiдувати любов i пiдтверджувати ïï добрими справами.
Бiблiя є пам'яткою найдавнiшоï писемностi людства, що
включає юридичнi кодекси, мiфи, легенди, притчi, хронiки, псалми.
Бiблiя найвiдомiша книга , перекладена 1829 мовами й нарiччями.
Iснує Бiблiя вже понад три тисячi рокiв i житиме, думаю, вiчно.
Вона вважається святою, бо проголошує Слово Боже,
одстоює високi моральнi цiнностi. Бiблiя є витвором
витонченоï словесностi i має лiтературно-художнє
значення.
Яскравi й мудрi бiблiйнi образи надихали на створення нових творiв
письменникiв i художникiв, композиторiв i кiнематографiстiв. Як у сиву
давнину так i сьогоднi всi люди, якi прагнуть морального вдосконалення,
вiрять у справедливiсть i добро, звертаються до Бiблiï. Той, хто не
читав цiєï книги, не може вважати себе освiченою людиною.
Але, я впевнена, таких людей з кожним днем стає все менше й менше.
Бiблiя найвидатнiша лiтературна пам'ятка, Книга книг, перекладена
багатьма мовами свiту. Це не твiр художньоï лiтератури. Бiблiя це
величне i фiлософське вчення про свiт, про людей, про одвiчнi моральнi
та духовнi цiнносi нашого свiту. Iсус Христос Син Божий, один iз
головних героïв Бiблiï, хоча i не можна визначити головних або
другорядних героïв цiєï величноï книги. Усьому
свiтовi вiдомi притчi Iсуса Христа, що дивують нас своєю
образнiстю та глибоким фiлософським змiстом.
Найвiдомiшою є притча про сiяча. Про що ж iдеться у цiй притчi?
Вийшов сiяч, щоб сiяти, i тi зерна, що вiн сiяв, однi впали край дороги,
i пташки повидзьобували ïх, другi впали на кам'янистий грунт, де
посохли, iншi впали в терен, i терен поглушив ïх, а тi, що впали на
добру землю, зродили. Ось такою, на перший погляд простою, є
притча про сiяча, але вона має глибокий символiчний пiдтекст i
є надзвичайно повчальною. Зерна порiвнюються з людьми, якi
слухають вчення Христове. Тi, якi не розумiють почутого, подiбнi до
зерен при дорозi: ïх краде лукавий. Дехто сприймає сказане,
але потiм спокушається. Дехто приймає та розумiє все,
але побутовi щоденнi клопоти, нiби терен, не дають зернам родити. А тi
люди, якi слухають слово i плiд приносять, подiбнi до зерен, що впали у
добру землю.
Мене глибоко вразила ця притча, i я довго мiркував над ïï
змiстом. Нарештi я дiйшов висновку, що вона й справдi стосується
нашого життя. Вона стосується не тiльки тих, хто слухає про
Царство Небесне, а й тих, хто просто чує у своєму життi
якiсь кориснi добрi слова. Адже люди, на жаль, не завжди ïх
сприймають, уподiбнюючись до зерен на кам'яному грунтi або зернам у
теренi.
Iз притч Iсуса Христа менi також дуже запам'яталася притча про невiд.
Iсус проповiдував, що Царство Небесне подiбне до невода, який закинули в
море, витягли. А потiм усе добре, що потрапило до невода, залишили, а
непотрiб вiдкинули геть.
Особисто менi дуже подобається те, що кожну притчу Iсуса Христа
можна розглядати не тiльки з точки зору християнського вчення, а й
просто як надзвичайно повчальнi слова для життя будь-кого з нас. I
справдi, якiй кiлькостi людей бракує вмiння вiдкидати геть усе
лихе в собi, залишаючи тiльки добре!
Дуже цiкавими є також притчi про скарб та про перлину. Я з великим
задоволенням читав притчi Iсуса Христа. На мою думку, кожна людина
має прочитати Бiблiю, незалежно вiд ïï вiри. Адже Бiблiя
є не тiльки книгою про християнське вiровчення, а й справжньою
скарбницею мудростi, духовною цiннiстю всiх поколiнь та всiх народiв.