Хемингуэй Прощай зброю!

Эрнеста Хемингуэя ((1899-1961) можна назвати одним з найбiльш популярних i впливових американських письменникiв 20 в., що здобув популярнiсть у першу чергу своïми романами й оповiданнями. Iм'я видатного американського письменника Эрнеста Хемингуэя стало символом лiтературного успiху й слави, вiдточеного майстерностi, працьовитостi й глибокоï, щироï любовi кчеловеку.
Основним змiстом його творчостi 1920-х рокiв стали пошуки щирих цiнностей життя, мiркування над долею загубленого поколiння — поколiння фронтовикiв Першоï свiтовоï вiйни: вiн розповiв про повернення з вiйни (книга оповiдань У наш час, 1925), про сутностi неприкаяного життя колишнiх фронтовикiв i ïхнiх подруг, про самiтнiсть наречених, не дождавшихся улюблених (Фиеста, 1926). Герой Хемингуэя занедбаний, як про це говорив сам письменник, в iншу краïну — помiщений незалежно вiд своєï волi в умови, коли людин проходить перевiрку на мiцнiсть на пiдмостках якогось космiчного театру Героï Хемингуэя — мужнi люди, якi протистоять долi, стоïчно переборюють вiдчуження, у кожному з них — часточка особистостi автора, його непохитноï волi до життя. Одним з таких людей є Фредерик Генрi — герой роману Прощай, зброя!. Роман Прощай, зброя! Хемингуэй завершив в 1929 роцi, повернувшись в Америку iз Францiï й оселившись у Флоридi. Добуток мав величезний успiх як у критики, так i в читачiв. Багато лiтературознавцiв уважають цей роман Прощай, зброя! — це оповiдання про декiлька мiсяцiв життя лейтенанта Фредерика Генрi, що служив у санiтарному загонi iталiйськоï армiï. Це оповiдання людини, що пережили трагедiю вiйни, про гiркоту прозрiння пiсля першого поранення й втрати товаришiв, про спробу вирватися з пекла бойнi. Роман Прощай, зброя! не є за задумом автора антимiлiтаристським. Лейтенант Фредерик Генрi не виступає проти вiйни як такий, — вiйна в його поданнi є мужнiм ремеслом теперiшнього чоловiка. Однак, як показує Хемингуэй, це ремесло повнiстю втрачає високий загальнозначущий змiст на тлi боïв, якi убийственно нелогiчнi й де грають людьми як марiонетками
Лiнiя фронту на цiй новiй вiйнi, де по сутi справи немає нi своïх, нi до чужих (австрiйцi в романi практично не персонiфiкованi), умовна. Вiдкриття цього вимiру вiйни вiдбувається й пiд впливом поранення, i в результатi розмов лейтенанта iз простими людьми, якi, як це часто трапляється в Хемингуэя, виступають знавцями самих надiйних iстин. Генрi усвiдомлює не тiльки помилковiсть своєï участi в цiй вiйнi, але й те, що цивiлiзованим способом з ïï не вийти. Поранення, перебування в госпiталi, знову фронт, вiдступ з iталiйською армiєю — такi етапи вiйськовоï долi головного героя. Вiдступ закiнчився для Генрi трагiчно. Його, як дезертира, без суду й наслiдку ведуть на розстрiл разом з iншими iталiйськими офiцерами, що вiдбилися вiд своïх частин, iталiйськi ж польовi жандарми
Роман Прощай, зброя! став знаменною вiхою у творчостi Э. Хемингуэя. Проходять десятилiття, але iнтерес до нього не слабшає. Трагiчна iсторiя Фредерика Генрi, молодого американця-добровольця, що став дезертиром, допомогла письменниковi простежити процес формування загубленого поколiння — поколiння, що пережило Першу свiтову вiйну ж оказавшегося духовно спустошеним. Ця iсторiя допомогла пояснити, чому люди вiдрiкаються вiд визнання яких-небудь iдеологiчних догм, вiд вiйськовоï служби, вiд того, що прийнято йменувати громадським обов'язком кожноï людини. Але героï Хемингуэя нiколи не здаються. Поразка робить ïх сильнiше, змушує шукати й знаходити сенс свого iснування в найважливiших людських вiдносинах — дружбi й любовi. Думаю, нам усiм ïсти чому повчитися в героïв Хемингуэя!