Художнє осмислення Чорнобильськоï трагедiï у творах украïнських письменникiв

Спочатку зявляється заграва. Вона росте, розгоряється, i ось
уже слiпучо-бiла лавина котиться до мiста. Вогонь охоплює будинки,
вулицi, спалахують автомобiлi. Дерева чомусь займаються швидко, як
свiчки, хоча зараз розпал весни… Вогняна лавина котиться мiстом.
Залишається лише потрiскана, наче в зморшках, земля. Страхiття це
сталося 26 квiтня 1986 року, коли на Чорнобильськiй АЕС вибухнув
четвертий блок. Ця трагедiя приголомшила весь свiт. На всiй планетi не
було байдужих до цiєï сумноï подiï, вона схвилювала
всiх, вiдгукнулась болем у серцях мiльйонiв. ïдуть вантажiвки, йде
допомога до Чорнобиля, Припятi. Вiдважними i героями, як вiдомо, не
народжуються, ними стають. Деякi пожежники виходили на дах енергоблоку
повторно. Усi вони знали, що борються з вогнем в умовах небезпеки, але
нiхто поста не залишав i продовжував бiй. На пяту годину ранку пожежу
було лiквiдовано цiною життя вiдважних i безсмертних. Чорнобиль став
зловiсним знаком щонайсильнiших саморуйнiвних дiй людини,
найдраматичнiшою поразкою в ïï такому нерозумному протиборствi
з природою. Зявившись пiд знаком бiблiйноï зiрки Полин, той чорний
Чорнобиль став якщо не розплатою, то найсерйознiшою пересторогою нашому
варварству та легковажностi.
На цю страшну трагедiю вiдгукнулися в пресi письменники О. Гончар, Б.
Олiйник, I. Драч . Поезiя не мовчала. Майже одночасно зявилися поеми Л.
Горлача, С. Йовенко, Б. Олiйника, I. Драча. Чорнобильська трагедiя. Цим
усе сказано. Гуде набат тривоги, набат вiсник бiди, але ж вiн не
похоронний дзвiн, а заклик до дiï, самовiдданоï,
рятiвноï. Поклик рiшучий. Споконвiку велося: зачувши набат, всi i
старi, i молодi кидали все i йшли боронити отчий край. Живi
вiдгукнiться!
I вiдгукнулись. Тема Чорнобильськоï трагедiï знайшла
вiдображення у творчостi багатьох, ось вони: В. Яворiвський Марiя з
полином у кiнцi столiття, Ю. Щербак документальна повiсть Чорнобиль, Д.
Павличко поезiя Листок, Б. Олiйник поема Сiм, М. Лукiв поема Бiль i
память, М. Сингаïвський Обпалена мужнiсть, Л. Горлач поема Зона, С.
Йовенко поема Вибух, I. Драч Чорнобильська мадонна .
Творчiсть поетiв-шестидесятникiв ознаменувалась тим, що вони першими
звернулися до актуальних i складних проблем сучасностi: змiни в
свiтобаченнi та свiтосприйняттi поколiння, життєва позицiя якого
формувалася пiд впливом освоєння космосу, розвитку атомноï
енергетики, що, по сутi, несе загрозу iснуванню людства.
У своïх творах Лiна Костенко , Iван Драч, В. Симоненко, Б. Олiйник
ставили за мету поглибити бачення людиною свiту, виховати в кожному
особисту причетнiсть до всього, що вiдбувається навколо, навчити
чужу долю, чужий бiль сприймати як свiй власний.
Поглибила цi теми шестидесятникiв трагедiя, яка сталася у квiтнi 1986
року у невеличкому украïнському мiстечку Чорнобиль.
Бiда розчинилася не лише в повiтрi, у водi сiльських криниць i красеня
Днiпра, не тiльки в молоцi корiв та зеленiй красi лiсiв i садiв, вона
розчинилася в людях; в душах тих, кому не байдуже майбуття
украïнськоï землi. Серед цих людей талановитий, неповторний
поет Iван Драч. Вiд першоï своєï збiрки Соняшник (1962)
i до Чорнобильськоï мадонни (1988) поет стверджує себе
новатором i реформiстом, вiн норма сам, вiн сам в своєму стилi.
В науцi i мистецтвi вже порушувалося питання: куди йдемо. Це було ще
задовго до чорнобильськоï трагедiï. Свiт попереджали вченi i
Вернадський,
i Капиця. А за пiвтора десятилiття до бiди свою стурбованiсть висловив
Андрiй Тарковський. Розумiння бiди, яка може прийти на землю, вiн втiлив
в образ Кельвiна одного з головних героïв фiльму Солярис.
Кредо Кельвiна все в iмя людини, пiзнання Океану засiб досягнення
благородних iдей.
На подiï в Чорнобилi Iван Драч вiдгукнувся творами Нiж у Сонцi, В
мiкрофон криницi, Чорнобильська мадонна.
Я хочу зупинитися на одному з кращих творiв поета поемi-мозаïцi
Чорнобильська мадонна, яку лiтературна критика називає ще скорбною
пiснею. Починається поема рядками, якi запали менi в душу,
полонили моє серце. Вони ввiйшли в мене, як щось моє, тiльки
моє, про що хочеться розповiсти всiм. Досi, мабуть, не так жила,
не так дивилася на свiт, не помiчала отого страшного екологiчного звiра
Тяжко пишу, зболено розмiрковую, словами гiркими наповнюю аркуш. Чому
Драч звернувся саме до екологiчноï теми? Може, тому, що вiн, як
батько, причетний до цього лиха. Адже син поета, випускник медiнституту,
в найгарячiшi по аварiйнi днi брав участь в евакуацiï, обстеженнi
потерпiлих вiд радiацiï i сам зазнав опромiнення? Так, тут не може
бути альтернативи. Проте в поемi Чорнобильська мадонна почуття батька,
пригнiченого горем, зливаються в єдиний потiк з обовязком поета-
громадянина, який не мiг залишитися байдужим до трагедiï, що
ствердила фiлософську думку: пiсля квiтня 1986 року людство зробило крок
з до атомноï епохи в епоху незвiдану.
Поема має своєрiдну композицiю, цементує ïï
в єдине цiле наскрiзний образ Мадонни, що сприймається
читачем як образ Марiï, матерi Христа. Та Драч iнтерпретує цi
образи по-своєму:
Марiя, Марiя Та Марiя не та. Та зродила Христа, Ця антихриста.
Так, син Марiï пiшов на муки за народ, дiти ж сучасних Марiй
розтинають свiй край, бо ïх мислення спримiтизоване. Вони дiти
епохи, що iгнорувала моральними началами, забувала роль iсторiï,
культури в життi народу, епохи, яка губила духовнiсть. Саме ця епоха
народила людей, якi не хотiли вiдповiдати за своï вчинки, бо
керувалися в життi байдужiстю i безвiдповiдальнiстю.
Мою увагу в поемi I. Драча привернув бiблiйний мотив про Iрода i Пiлата,
який автор передає в новому освiтленнi. В цiй притчi iсторiя
людства. На першому мiсцi проблема добра i зла. Це не абстрактнi, а морально-
етичнi категорiï, вони матерiалiзованi: те, що колись символiзував
Соловей-Розбiйник, нинi озивається щебетом дозиметра.
У цiй же притчi iдея поеми: проблема людини i природи, ïх
взаємозвязок. Драч зображує не по дiєвий бiк
трагедiï, а становище душi, яка повинна до дрiбниць все осмислити,
щоб надалi не допускати таких смертельних помилок. Автор
звертається до читачiв, до мешканцiв Землi i просить ïх
перевiрити свою совiсть i своï дiяння.
Центральним образом поеми є Мадонна. Вона проходить у творi цiлий
ряд варiацiй: солдатська мати, селянська мадонна, хрещатицька мадонна,
чорнобильська мадонна. Саме вона, посивiла вiд горя, несе на руках хворе
дитя. Алегорично i символiчно звучать останнi рядки поеми:
Несе сива чорнобильська мати Цю планету Це хворе дитя!
Так, захворiла наша планета. Захворiла тому, що ми оголосили себе тими,
хто вже Бога за бороду взяв, царями, вилучили зi своïх сердець
духовнiсть. Захворiла через нашу недалекогляднiсть i
безвiдповiдальнiсть. А що далi? Яким буде наше життя в майбутньому? Що
буде з планетою, якщо людина не зупиниться на шляху своïх наукових
вiдкриттiв? Загрозливi явища, якi породжує
сьогочасне суспiльство, обертаються для нас бiдою. Ми однаково
задихаємося i вiд нестачi повiтря та води, i вiд нестачi краси та
людяностi, гинемо вiд власноï зарозумiлостi. I тут згадалося
висловлювання Б. Олiйника: Земля iснує не тiльки для нас, тому не
треба тягти ïï за собою в могилу.
Кожен з нас повинен сьогоднi увiйти в сутнiсть гамлетiвського Бути чи не
бути? Останнiй роздiл поеми називається Запитання без вiдповiдi,
бо справдi ми не можемо, на жаль, вiдповiсти на всi тi питання, якi
поставила перед нами чорнобильська трагедiя. Якi наслiдки ïï?
Чи зможемо ми пересилити атомну хворобу, бездуховнiсть?! Зможемо, якщо
докладемо до цього зусиль i прислухаємося до мудрих порад мудрих
людей. Коли академiка Д. Лихачова спитали, в чому вiн бачить смисл
життя, вiн вiдповiв: Природа творила людину мiльйони рокiв. Давайте ж
поважати цю роботу. Проживемо життя достойно, пiдтримуючи все створене i
протистоячи всьому руйнiвному в життi.
Люди Землi! Дбайте про рiдну матiр свою, рiдну Украïну, памятайте,
що звiзда Полин нам послана з XXI вiку як грiзне попередження.
Замислитись треба усiм, поки ще не пiзно.