Ярослав Мудрий — вершина майстерностi I. Кочерги

В iсторiï нашоï держави є чимало славних людей, якi
своïм життям, своєю працею примножували велич Украïни.
До таких постатей належить i княз Ярослав, якого нашi пращури прозвали
Мудрим. I. Кочерга 1944 року, в час, коли наша краïна боролась з
фашизмом, написав iсторичну драматичну поему Ярослав Мудрий .
Напередоднi битви за Киïв та пророче з глибини столiть звучав
заклик Ярослава:
Пiд Києвом великим златоглавим
Хай задзвенить прадiдна наша слава!
Хай загримлять червленiï щити!
То не дамо ж гнiзда свого в обiду,
Вперед, на бiй за землю нашу рiдну,
За Киïв наш, державний i святий!
Мужнiсть наших пращурiв, ïхня бойова доблесть були прикладом для
воïнiв Великоï Вiтчизняноï вiйни. I для нас, людей
третього тисячолiття, ця п'єса звучить актуально, а образ Ярослава
захоплює патрiотизмом, далекогляднiстю, любов'ю до народу, до
книг, до храмiв. Бажання Ярослава Мудрого високо пiднести культуру
руськоï землi спонукає i нас бути освiченими i культурними
громадянами незалежноï Украïни.
Серед усiєï творчоï спадщини I. Кочерги п'єсу
Ярослав Мудрий вважають вершиною майстерностi драматурга, бо цей твiр
має унiверсальну спрямованiсть, непiдвладну часовi. Сам автор так
визначив iдею п'єси: …нелегке i часом болiсне шукання правди
i мудростi життя разом з народом на користь Вiтчизнi. А ця проблема
актуально звучатиме у всi часи. У вуста князя Ярослава автор виклав
близькi йому фiлософськi думки про сенс людського життя як
нескiнченноï боротьби виборювання миру i щастя, бо Береться
мудрiсть не iз заповiтiв,
А iз шукань i помилок гiрких.
На думку драматурга Ярослав тим великий, що зумiв здобути народну
пiдтримку, злити воєдино сили, щоб боронити рiдний край. Драматург
вдало створив i систему образiв п'єси, серед яких є й
iсторичнi попит, i вигаданi образи, якi допомагають вiдтворити дух тих
часiв. А монологи героïв п'єси змушують замислитися над
сьогоденням, хоча п'єса перекотить нас в XI столiття, у часи
Киïвськоï Русi. Цi монологи не втратили актуальностi вони
закликають украïнцiв кiнця XX початку XXI столiть бути патрiотами,
дбати про економiчний i культурний розвиток нашоï держави.
Отже, в п'єсi Ярослав Мудрий I. Кочерга висвiтлює подiï
часiв Киïвськоï Русi, розкриває проблеми патрiотизму,
народу i видатноï iсторичноï постатi, миру i щастя, розбудови
держави. Ярослав Мудрий — прообраз сучасних диктаторiв (за
однойменним твором I. Кочерги)
Ми немало знаємо про давнi часи. Розповiдають про них i стародавнi
лiтописи, i мудрi науки iсторiя , археологiя. Та, мабуть, найповнiше
донести дух тих предковiчних часiв, оживити нашi знання може тiльки
мистецтво з його могутньою зброєю художнiм образом, втiленим у
словi чи сонячних барвах, у нiжнiй музицi чи одухотвореному каменi.
Ярослав Мудрий… Цiкава й складна, дуже суперечлива постать.
Жорстокий мовник i мудрий книголюб; творець першого зведення руських
законiв “Руськоï правди i князь, що залiзною рукою скарав в
боротьбi навiть найближчих родичiв; лукавий полiтик i натхненний
будiвничий…
Туди, в тi далекi сивi вiки, полинув думкою i поетичною уявою Iван
Кочерга. Постать мудрого князя, певно, i зацiкавила його тим, що була
непростою, медичною й суперечливою. У передмовi до твору Кочерга писав:
Щодо самого Ярослава, центрального дiйства драматичноï поеми, то в
змалюваннi його треба було прагнути не лише iсторичноï та
художньоï правди, а й якогось фiлософського узагальнення, якоюсь
свiжого розкриття цього надзвичайно суперечливого характеру.
Справдi, в особi iсторичного Ярослава поєднувалося чимало рис, якi
були цуже несхожi мiж собою: честолюбство i щира любов до культури й
освiти, великодушнiсть i лукавство, лицарська вiдвага i лякливiсть. Вiн
був щедрим i скупим, невдячним за зробленi йому послуги, мав характер
запальноï, експресивноï, енергiйноï людини. Це риси
монументальноï трагiчноï постатi, однаково величноï i в
своïх чеснотах, i в своïх пороках. Але образ князя написаний
загалом у реалiстичному планi з яскраво вираженим замилуванням автора
цiєю винятковою феноменальною особистiстю. Надiлений багатьма
позитивними рисами характеру, Ярослав постає як великий громадянин
i воïн, видатний державний дiяч. Помисли, думки й дiï Ярослава
спрямованi на те, щоб возвеличити Киïв, зiбранi пiд його корогви
всю Русь, змiцнити княжу владу. Мрiяв вiн також вбранi свою державу,
просвiтити ïï, прикрасити чудовими храмами, будiвлями. Для
нього привозив iскусних майстрiв з-помiж грекiв, учив своïх людей
будувати, купував i переписував у монастирях книги, та й сам князь
книгам прилежа помитая часто в день и в ночи.
Ярослав мрiє про мир, спокiй, про щастя будувати а життя владно
ламає його намiри i примушує братися за меч. Ранiш закон, а
потiм благодать, виголошує вiн. Спочатку треба змiцнити державу. I
князь веде полки проти печенiгiв. А вже зiйшовши хоч на недовгий час з
бойового сiдла, берiться будувати храми.
Ранiш закон, а потiм благодать… i творець Руськоï правди
вважає, що задля закону можна поступитися благодаттю правом на
життя i щастя маленькоï людини.
Драматична поема Ярослав Мудрий була написана 1944 року, коли ще тривала
вiйна з гiтлерiвською Нiмеччиною. Це були страшнi роки полiтичних та
збройних сутичок, коли двi iдеологiï, двi держави боролися мiж
собою, на чолi яких стояли двi неординарнi особистостi, сильнi й
жорстокi, два диктатори Сталiн i Гiтлер. Зображуючи епоху Ярослава
Мудрого, митець, безперечно, не ставив собi за мету показати князя
Ярослава як диктатора, але зобразив його так, що мислячий читач
надзвичайно легко може провести паралель мiж Киïвською Руссю i
сучаснiстю, мiж Ярославом i сучасними диктаторами.
Жоден iз диктаторiв не прийшов до влади без допомоги своïх
однодумцiв, прибiчникiв. I саме вони, його вiрнi соратники, ставали
першими жертвами тирана. Ярослав, який кривдою i смертю платив всiм за
службу i труди, наказує жорстко розправитись iз воєводою
Коснятином, який зробив йому стiльки послуг: п'ять разiв пiднiмав
Новгород на допомогу Києву. Крiм того, став звiльняти Русь вiд
норманських лицарiв варягiв, що захищали Русь i князя вiд ворогiв. Те ж
саме зробив i батько всiх народiв Сталiн, прийшовши до влади, знищив
усiх своïх товаришiв по партiï. Ярослав виявляв усi ознаки
диктатора, який не терпить нiяких заперечень своïм вчинкам i дiям.
Для досягнення своєï мети вiн переступає через будь-
кого, не рахуючись нi з чиєю думкою. Заради того, щоб здобути собi
вiрних союзникiв, вiн навiть рiдних дочок видає замiж силомiць за
європейських королiв.
Не може вiн порозумiтися i з власною дружиною. А Сталiн? Усi, хто хоч
трохи опирався його вчинкам, хто намагався сказати слово правди, були
або розстрiлянi, або вiдправленi у пiвнiчнi табори. Дружина вождя Надiя
Аллiлуєва доведена до вiдчаю, покiнчила життя самогубством, один
iз синiв загинув у фашистськiй неволi.
Обидва диктатори, об'єднуючи краïну, боролися не лише iз
зовнiшнiми ворогами, а й з власним народом.
Iван Кочерга, захоплюючись образом Ярослава Мудрого, пiдкреслює,
що ти жорстокiсть, яка була властива Ярославу, була потрiбною в iм'я
створення могутньоï держави, що заради цього можна було творити
неправий суд над тими, хто порушив спокiй на Русi. Адже князь чинив це
не для власноï користi, а в iм'я блага народу, Батькiвщини.
Йосип Сталiн теж створив великий могучий Советский Союз цiною життя
мiльйонiв людей. Та чи довго вiн проiснував? I чи варто було будувати
його на кiстках i кровi спiввiтчизникiв. Та, на жаль, диктатори не
обтяжують свiй мозок такими питаннями. Для них головне безмежна влада,
яка замiнює ïм усе: честь, совiсть, кохання , теплi родиннi
стосунки, ïм навiть байдуже, яку вони пiсля себе залишать пам'ять.