Життєве кредо Михайла Драгоманова

На межi двох епох в украïнському нацiонально-визвольному русi перебуває постать Михайла Драгоманова. Народився вiн на Полтавщинi в родинi, яка цiкавилася iсторiєю та лiтературою. Михайло навчався в Полтавськiй гiмназiï i, маючи доволi жвавий характер, вступив у конфлiкт з керiвництвом, за що хлопця мало не виключили зi складу учнiв. Проте iнтерес до навчання у нього не зник, особливо, до iсторiï, а ще з'явилося бажання дiлитися своïми здобутками з iншими. так, юний Драгоманов прилучається до культурно-освiтньоï роботи в недiльних школах.
Працюючи над розробкою науковоï iсторiï Римськоï iмперiï, Михайло Драгоманов поставив перед собою завдання зрозумiти закони розвитку людського суспiльства i знайти закономiрностi, що керують вчинками як видатних особистостей, так i цiлих народiв. З даноï теми Драгоманов захистив дисертацiю. У 1863 роцi вийшов сумнозвiсний Валуєвський циркуляр, який фактично проголошував неповноцiннiсть украïнськоï культури, на що Драгоманов з iншими дiячами киïвськоï Громади видає одну за одною збiрки украïнських пiсень. Михайло Петрович пише численнi статтi, огляди, рецензiï з питань розвитку сучасноï украïнськоï мови та лiтератури. Буваючи в Берлiнi, Празi, Флоренцiï, вiн придивляється до нацiональноï програми, до соцiального устрою європейських краïн.
Згодом М. Драгоманова звiльняють з унiверситету, вiн ïде в Женеву, де розпочинає видання журналу Громада. У цей перiод остаточно встановлюється його життєве кредо: пропаганда конституцiйних свобод, духовного й соцiального розвитку украïнськоï нацiï та залучення ïï до європейського життя.
У 90-х роках Михайло Петрович переïжджає до Болгарiï, де викладає у Софiйськiй Вищiй школi. Проте i справами, i помислами М. Драгоманов завжди належить лише Украïнi. Вiн стає духовним натхненником однiєï з перших украïнських полiтичних партiй у Галичинi.