Про що говорять романи Диккенса

Класик англiйськоï лiтератури Чарльз Диккенс (1812-1870) почав
свiй творчий шлях в 30-х роках як автор побутових нарисiв i оповiдань,
привлекших читачiв живим гумором i гострою спостережливiстю. Безрадiсне
iснування мешканцiв Истэнда, найбiднiших кварталiв Лондона, комiчнi й
сумнi випадки з життя дрiбних чиновникiв, торговцiв, ремiсникiв,
чванливе самовдоволення щасливих дiлкiв i розбагатiлих крамарiв, що
презирливо дивляться на мир з висоти свого грошового мiшка,- такi теми
численних оповiдань i нарисiв, що склали першу книгу Диккенса Нариси
Боза.
Ще бiльший успiх принiс молодому письменниковi веселий, гумористичний
роман Посмертнi записки Пиквикского клубу (1837). Першi двi книги
створили двадцатичетирехлетнему Диккенсу славу нацiонального письменника
Англiï. Син дрiбного службовця, вiн уже в раннiй юностi пiзнав вагу
пiдневiльноï працi заради шматка хлiба. У лiтературу вiн прийшов зi
своïм, не за вiком богатим, життєвим досвiдом i запасом
спостережень. Як добре сказав один з його бiографiв, вiн розчистив
дорогу всiм своïм персонажам. У якi нетрi Лондона не опускалися б
його героï, Диккенс встиг побувати там ранiше ïх. З кiнця 30-х
i до середини 60-х рокiв один за iншим з'являлися його чудовi соцiальнi
романи: Оливер Твiст (1838), Життя й пригоди Николаса Никклби (1839),
Крамниця стародавностей (1840), Життя й пригоди Мартiна Чезлвйта (1844),
Домби й син (1848), Давид Копперфильд (1850), Холодний будинок (1853),
Лихолiття (1854), Крихта Доррит (1857), Бiльшi очiкування (1861), Наш
загальний друг (1865).
Книги Диккенса дають правдиве й досить повне подання про життя
Англiï XIX столiття. Письменник уперше торкнувся таких тим, якi до
нього в англiйськiй лiтературi вважалися непорядними. Вiн заговорив
повним голосом про жахи лондонських нетрiв, работних будинкiв,
сирiтських притулкiв, шкiл для бедних, парафiяльних лiкарень,
богадiлень, боргових в'язниць, злодiйських кубел i т. д.
Диккенс розкрив перед усiм миром мертвущу рутину англiйського
законодавства, дивовижний бюрократизм державного апарата, продажнiсть
високопоставлених чиновникiв, непривабливий виворiт парламентських
виборiв, лицемiрну сутнiсть буржуазноï добродiйностi, варварськi
методи виховання дiтей, тваринний егоïзм власникiв, каторжна праця
робiтникiв на фабриках i вмастерских.
Диккенс,увiв у лiтературу новi теми й новi героï. Його позитивний
герой — людин з народу, очами якого письменник бачить навколишню
дiйснiсть i викриває його вустами все, що заважає людям житк
по-людськи й радуватися життю
На всьому протязi творчостi Диккенс непоколебимо вiрний своïм
iдейним i художнiм принципам. Малюючи злиденних, голодних, знедолених
людей, вiн сам страждає, i на очi його навертаються сльози.
Зображуючи жорстоких, гордовитих, своєкорисливих багатiïв,
вiн обурюється й обурюється, у його м'якому голосi звучать
металевi ноти: вiн стає грiзним обвинувачем i суворим суддею
Диккенс — …захисник нижчих класiв проти вищих, це каратель
неправди й лицемiрства -i так писав про нього Н. Г. Чернишевський у
своєму юнацькому щоденнику ‘. Пiєтет до великого
англiйського реалiста зберiгався в нас i в наступнi роки. Його гуманiзм
завжди був спiвзвучний передовiй лiтературi Росiï. У цьому змiстi
досить показове висловлення М. Горького: Диккенс залишився для мене
письменником, перед яким я шанобливо схиляюся,- ця людина изумительно
осягла труднейшее мистецтво любовi до людей. Лiтературна дiяльнiсть
Диккенса збiглася з перiодом твердження промислового капiталiзму в
Англiï. Посилення капiталiстичноï експлуатацiï, рiст
безробiття й убогостi викликали до життя наприкiнцi 30-х i в 40-i роки
потужний визвольний рух чартизм. У полiтичну боротьбу виявилися
утягненими мiльйони людей. В окремих випадках справа доходила до
збройних зiткнень. Чартистський рух сколихнув всю Англiю. У творах
Диккенса знайшли своє вiдбиття як сильнi, так i слабкi сторони
демократичноï iдеологiï того часу. Вiн ясно бачив всю
недосконалiсть навколишнього його суспiльства, але справжня природа
соцiальних протирiч вiд нього вислизала. В 40-i роки, у перiод пiдйому
чартистського руху, Диккенс виступив iз циклом Рождественських повiстей
(Рождественська пiсня в прозi, Дзвона, Цвiркун на печi1), у яких торкнув
самих пекучих питань сучасноï йому громадського життя, пред'явивши
панiвним класам суворi обвинувачення. У той же час критичний емоцiйний
запал цих повiстей часто приглушається добросердою рiздвяною
фiлософiєю загального примирення
Злим i злочинним людям, з вини яких у романах Диккенса вiдбуваються
всi нещастя й лиха, протистоять безкорисливi,' великодушнi героï,
що незмiнно беруть перемогу в життєвiй боротьбi. Позитивний герой
Диккенса до кiнця зберiгає моральну доблесть — уроджену
поряднiсть, шляхетнiсть i чеснiсть,- якого би випробування не випадали
на його частку. У фiналi роману вiн завжди знаходить сiмейне щастя й
матерiальне благополуччя, а злочинцi, що будували йому пiдступи,
пiддаються заслуженiй карi
У багатьох романах у якостi головного дiючоï особи виступає
дитина. Халепи, що випали на частку героя в дитячi i юнацькi роки,
становлять змiст самих популярних творiв Диккенса. Проникливий знавець
дитячiй душi, вiн надiляє своïх юних героïв дивною
спостережливiстю, гостротою й свiжiстю почуття. Дитина стає
жертвою соцiальноï несправедливостi й вступає в конфлiкт iз
навколишнiм свiтом зла, уособленого в узагальнених сатиричних образах
жорстокосердих людей, що не гребують найнижчими засобами для досягнення
своïх цiлей. Вони утягують незiпсованого хлопчика в темнi iнтриги,
намагаються здiйснити з його допомогою мерзеннi задуми, але дитяча
безпосереднiсть i простодушна чеснiсть зненацька споруджують перед
негiдниками непереборнi перешкоди, а остаточний результат подiй
довершує щасливий випадок
Романам Диккенса властивi гострi психологiчнi конфлiкти, складна,
заплутана iнтрига, що тримає читача в безперервнiй напрузi,
виразнi портретнi характеристики навiть другорядних персонажiв, емоцiйне
розжарення оповiдання, що включає складну гаму почуттiв i
настроïв — вiд приголомшливого трагiзму до фарсовоï
комедийности, вiд добродушноï iронiï до разючого сарказму, вiд
задушевноï iнтимностi до публiцистичного пафосу. У всiх випадках
Диккенс чiтко й недвозначно виражає своє вiдношення до добра
й зла. Його моральнi принципи природно випливають iз сюжету, хоча сам
автор не вважає потрiбним приховувати своï симпатiï й
антипатiï й утримуватися вiд сентенцiй. Як би не були складнi шляхи
пороку, у читачiв нiколи не може виникнути двоïстого вiдношення до
негативних персонажiв
Уже в 4050-i рр. Диккенс стає в Росiï одним iз самих
улюблених письменникiв. Тодi ж його романи попадають у коло дитячого
читання. Н. Г. Чернишевський в однiй зi своïх раннiх робiт Про те,
якi книги повинне давати читати дiтям (1849) -гаряче рекомендує
Диккенса, оскiльки в його романах мораль занадто ясно випливає з
оповiдання, так що навряд чи й дев'ятирiчне дитя може не зрозумiти
неï без пояснень1.
Починаючи з 60-х рокiв, романи Диккенса постiйно виходять у скорочених
перекладах i переробках для дiтей. Прогресивна критика виступала проти
перекручувань i прямоï фальсифiкацiï творчостi англiйського
класика. Наприклад, у переробках Л. Шелгуновой i А. Архангельськоï
вiд його романiв не залишалося нiчого, крiм сюжетноï схеми з
банальними повчаннями. Видавець, за словами В. Г. Короленко, вчинив
теперiшнiй злочин, обкраявши Диккенса. Безлiч юнакiв встигли одержати
саме мiнливе подання про Диккенсе, i згодом менi доводилося разуверять
таких читачiв, що Диккенс зовсiм не нудний i не сухий моралiст.
Особливо популярнi в юних читачiв такi романи, як Оливер Твiст, Давид
Копперфилд, Николас Никклби, Домби й син, Крихта Доррит; з
Рождественських повiстей — Цвiркун на печi. У наш час романи й
повести Диккенса постiйно виходять у скорочених перекладах для дiтей
середнього й старшого вiку. У радянських виданнях дбайливо зберiгаються
iдейнi й художнi особливостi оригiналу. Для молодших школярiв
випускаються окремими книжками закiнченi в сюжетному вiдношеннi й
епiзоди, що вiдповiдають вiковим вимогам, з деяких романiв!
Эстетическое й моральний вплив творчостi Диккенса, бiльше чим якого-
небудь iншого iноземного автора, залежить вiд якостi перекладу. Тому
твору Диккенса варто рекомендувати тiльки в останнi виданнях