Жорж Санд Орас

Дiя розвертається безпосередньо пiсля встановлення Липневоï
монархiï.
Дев'ятнадцятирiчний Opac Дюмонте, син дрiбного провiнцiйного чиновника,
одержавши звання бакалавра, приïжджає в Париж. Батьки
вiдмовляють собi у всiм, щоб забезпечити синовi пристойний змiст i дати
йому можливiсть вибитися в люди.
Opac надходить на юридичний факультет, швидко почуває вiдраза до
права, однак не збирається займатися iншою наукою, тому що
вважає, що тiльки професiя адвоката є надiйним щаблем на
шляху до слави. Opac гарний, тримається добiрно й невимушено,
однак не завжди в його одязi й манерах проявляється бездоганний
смак. Один його знайомий затверджує, що той позує навiть
перед мухами. Характер Ораса — це сумiш мистецьки з'єднаних
удавання й природностi, так що неможливо розрiзнити, де кiнчається
одне й починається iнше.
Opac знайомиться з Теофилем, студентом-медиком, сином графа де Монд.
Орасу утiшна дружба з молодим аристократом, тим бiльше що Теофиль часто
позичає йому грошi. Однак вiн розчарований, що подруга Теофиля
Ежени всього лише гризетка. Ще бiльше дивується вiн дружбi Теофиля
зi студентом-бешкетником Жаном Ларавиньером, власником хрипкого голосу,
зiрваного в першi днi серпня 1830 року спiвом Марсельєзи, i iз
сином сiльського шевця Полем Арсеном. Талановитий художник, Поль
змушений залишити заняття живописом i пiти працювати гарсоном у кафi,
щоб прокормити рiдних, отчого Opac ще бiльше нехтує його.
Поля давно, iз самого дитинства, таємно закоханий у прекрасну панi
Пуассон, дружину хазяïна кафе, де часто збираються Теофиль i його
друзi. Але панi Пуассон — насправдi робiтниця Марта, що народилася
в тiм же мiстечку, на тiй же вулицi, що й Поль Арсен. У свiй час
комiвояжер Пуассон спокусив ïï, вiдвiз у Париж, але не женився
на нiй, що не заважає йому бути ревнивим i перетворювати життя
Марти в пекло. Не витримавши, вона бiжить вiд ненависного коханця,
знаходить тимчасовий притулок у Теофиля й Ежени, а потiм, оселившись у
сусiднiй з ними квартирi, разом з Ежени вiдкриває швальню. Березня
не пiдозрює, що Поль через Ежени таємно пiдтримує
ïï грошима, щоб вона нi в чому не бiдувала.
Opac вирiшує стати письменником. У нього готовi начерки декiлькох
романiв, поема, балада , водевiль i навiть полiтичний памфлет. Але
творчiсть — це теж праця, а працювати Opac саме й не любить.
Зломлений своïми невдачами, вiн цiлими днями лежить на балконi
Теофиля, покурюючи трубку й мрiючи про велику любов.
Поступово Орас починає знаходити принаднiсть у суспiльствi Марти i
один раз пояснюється ïй у любовi. Довiдавшись про цьому,
Ежени, турбуючись за подругу, пропонує Теофилю вивести Ораса у
свiтло, щоб вiдволiкти його вiд любовi або ж переконатися в ïï
силi.
Теофиль приводить Ораса до графинi де Шайи, стародавнiй приятельцi свого
батька, де той показує себе розумним i оригiнальним
спiврозмовником, хоча й зайво запальним i шумним. Невiстка графинi,
вiконтеса де Шайи робить на Ораса незабутнє враження. От жiнка,
про любов якоï вiн завжди мрiяв! Але коли Орас довiдається,
що в Марту закоханий Арсен, пристрасть до Марти спалахує в ньому з
новою силою. Але в той же час вiн засоромився своєï любовi,
тому що його суперник — син шевця. Березня в розпачi, тому що вона
любить Ораса.
Ежени намагається довести Орасу, що вiн не готовий до сiмейного
життя, однак Орас переконаний, що його почуття настiльки жагучi й палкi,
що життєвi дрiб'язки не зможуть перешкодити ïх з Мартою
щастю.
Терзаючись необґрунтованими ревнощами до Поля, Орас переводить
Марту несправедливими докорами. Доводячи свою любов, Марта проводить iз
Орасом нiч. Вийшовши вiд нього раннiм ранком, вона зi здивуванням бачить
ïï Поля, що чекає. Нi в чому ïï не дорiкаючи,
вiн проводжає ïï додому. Березня розумiє, що любов
Поля чистiше й шляхетнiше страстi Ораса. Але вона не може противитися
почуттю й вибирає Ораса. Орасу подобається панувати над
своєю коханою. Вiн вимагає, щоб Марта прогнала Поля Арсена,
що по старiй дружбi iнодi заходить провiдати неï. Березня
благає Поля зникнути з ïï життя, i нещасний закоханий
покоряється. Знявши кiмнату у вiддаленому вiд будинку Теофиля й
Ежени кварталi, Орас вiдвозить Марту, забороняє ïй працювати,
набудовує проти колишнiх друзiв.
Орас розглядає свою кохану як би крiзь призму рiзних жiночих
образiв, вiдомих йому iз прочитаних книг. Тому пересичення ïï
любов'ю для нього неминуче, що й трапляється, коли вiн
стикається з життєвими труднощами. Його осаджують кредитори,
вiн весь у боргах. Березня пропонує почати працювати, а для
початку закласти ïï нову шаль. Орас обурений, але вже ранком
наступного дня, проголодавшись, знаходить таке рiшення розумним.
Хазяïн кiмнати, якому вони заборгували за два мiсяцi,
улаштовує Орасу ськандал. На шум iз сусiдньоï квартири
з'являється Ларавиньер. Вiн ручається за Ораса перед
хазяïном. Орас займає в Ларавиньера грошi. Незважаючи на те
що Марта бере роботу додому, грошовi утруднення всi зростають.
Орас продовжує ледарювати, почуваючи, що йому стало працювати ще
сутужнiше, нiж ранiше. Обвинувачуючи ощадливу кохану в дрiб'язковiй
ськаредностi, вiн промотує й заробленi нею й грошi, що
надсилаються родителями. Вiн уже не ладь кинути Марту. Вона ж ще бiльше
затверджується у своïй любовi до нього.
Ларавиньер бере дiяльну участь у республiканськiй органiзацiï. У
неï вступає й Поль Арсен, як i ранiше люблячу Марту й сЪебе,
що утiшає, тим, що в нього вистачить мужностi ськласти голову в
iм'я республiки, Орас також починає вiрити в успiх руху
Ларавиньера. Роль змовника захоплює його цiлком. Йому
подобається хвилювати Марту, натякаючи на небезпецi, яким вiн
незабаром пiддасться. У майбутнiй республiцi вiн бачить себе великим
оратором або впливовим публiцистом.
Спалахує епiдемiя холери. Орас занедужує. Березня
розшукує Теофиля й благає врятувати Ораса. Але наступного
дня Орас видужує. I Теофиль турбується вже за Марту: вiн
припуськає, що вона вагiтна. Орас переводить Марту докорами,
вселяє ïй, що випробовує непереборну вiдразу до дитин.
Березня зникає, написавши Орасу, що йому не загрожують нуднi
турботи й обов'язки батька.
Ларавиньер повiдомляє Орасу про початок виступу. У цей же час
батько сповiщає Ораса, що мати важко хвора. З полегшенням
знайшовши поважну причину для вiд'ïзду, Орас ïде додому.
Теофиль запрошений сiмейним лiкарем до графинi де Шайи в ïï
родовий замок. Довiдавшись про цьому, Орас, вертаючись у Париж,
заïжджає провiдати друга й попадає пiд чари вiконтеси.
Вони стають коханцями. Орасу здається, що вiн ськорив горду
аристократку своïм розумом i блиськучими лiтературними здатностями.
Насправдi ж досвiдчена кокетка бавиться з ним, як кiшка з мишею.
Незабаром Орас починає страждати вiд того, що його перемога
викликала так мало шуму. Вiн розповiдає про свiй зв'язок з
вiконтесою Теофилю й Ежени, ще декiльком знайомим. Вiконтеса
пориває з ним.
У Парижу повстання. 5 червня 1832 р. Ларавиньер i Арсен борються на
барикадi бiля монастиря Сен-Мерри. Зрешечений кулями, падає
Ларавиньер; Поля Арсен, весь поранений, iде вiд переслiдування й
випадково попадає в мансарду, де живе Марта з народженим у
неï дитиною. Молода жiнка виходжує його. Видужавши, Поль
залишається з Мартою, щоб допомогти ïй вибратися з убогостi.
Вiн одержує мiсце суфлера в театрi, де шиє костюми Марта.
Через якийсь час Поль стає в театрi незамiнною людиною — вiн
малює чудовi декорацiï. Березнi зненацька дають головну роль,
i вона має незвичайний успiх. Але вона як i ранiше
залишається простiй i шляхетна жiнка. Вiдданiсть i любов Поля
нарештi викликають у ïï душi вiдповiдне почуття. Поля
визнає ïï дитину. Молода пара вiдвiдує Теофиля й
Ежени, якi давно вважають обох загиблими. Лiкар i його подруга щиро радi
успiхам i щастю друзiв.
Орас, одержавши грошi в багатого приятеля, виграє величезну суму й
негайно починає жити на широку ногу. Безтурботна щедрiсть i костюм
дендi, що чудово приховує плебейське походження вiдкривають перед
Орасом дверi свiтських салонiв. Вiн пише й видає роман, що
має вiдомий успiх, пiдписуючи його iм'ям дю Монте. При цьому йому
навiть у голову не приходить повернути борги.
Удача вiдвертається вiд Ораса. Вiн пише другий роман, але той
виявляється досить посереднiм. Йому не вдається женитися на
багатiй удовi. Вiн залазить у борги. Зрештою його новi свiтськi друзi
вiдвертаються вiд нього. Орас довiдається, що його невдачам у
чималому ступенi сприяє вiконтеса, що не простила йому балаканини
iз приводу ïхнього зв'язку. Орас розорений, вiд зазнає
поразки у свiтлi. Знайшовши притулок у Теофиля, вiн випадково
довiдається, що Марта й Поль знайшли нарештi своє щастя, i в
ньому спалахують ревнощi: вiн усе ще переконаний, що Марта люблять його
одного.
Теофиль, побоюючись за щастя пари Арсен, пропонує Орасу
виïхати в Iталiю й постачає його грошима. У день
вiд'ïзду Орас є до Марти, кидається до ïï нiг
i пiсля жагучого пояснення пропонує ïй бiгти з ним. Березня
вiдмовляється й навiть переконує нею, що дитина не його, а
Поля. Орас вихоплює кинджал i загрожує вбити Марту, себе й
дитини. Розмахуючи кинджалом, вiн злегка ранить Марту, а потiм
намагається заколоти себе. Його зупиняє Ларавиньер, що чудом
уцелели пiд час повстання, Побоюючись обвинувачення в убивствi, Орас
бiжить iз Парижа, не взявши нi речей, нi грошей. Через якийсь час вiн
надсилає Теофилю лист iз вибаченнями й проханням надiслати
гаманець i валiза.
В Iталiï Орас не превстиг нi в чому. Вiн пише драму, що освистують
у театрi, наймається вихователем дiтей, але його швидко звiльняють
за спроби доглядати за ïхньою матiр'ю, пише кiлька невдалих романiв
i малоцiкавих статей. Нарештi, повернувшись на батькiвщину, вiн
закiнчує юридичне утворення й ретельно намагається створити
собi клiєнтуру у себе в провiнцiï.