Кава Юрiя Кульчицького

Дiялося це 1683 року. Величезна армiя турецького султана Ахмета II узяла
в облогу столицю Австрiï Вiдень. Урятувати захисникiв мiста могли
тiльки союзники — нiмцi та поляки. Але союзники не знали, що
турецькi вiйська стоять пiд самими мурами Вiдня. Пробратися через ворожi
кордони та передати звiстку зголосився вусатий чоловiк з люлькою в
зубах, який сказав, що знає турецьку мову i може видати себе за
турка.
Це був украïнський козак Юрiй Кульчицький, родом з-пiд Самбора, що
на Львiвщинi. Вiн ще зовсiм юним хлопцем подався на Сiч. У походах i
битвах швидко став справжнiм козаком. Якось йому не пощастило —
потрапив до туркiв у полон. Однак здiбний бранець бездоганно вивчив
турецьку мову, а пiсля викупу з полону Кульчицький переïхав до
Вiдня, де працював перекладачем, а потiм став купцем.
Смiливцевi вручили листа, i вiн, переодягнувшись у турецьке вбрання,
разом iз товаришем сербом Михайловичем пробрався через ворожий заслiн i
передав листа союзникам. Тi зiбрали вiйсько i рушили до Вiдня, щоб
урятувати столицю. Оборонцi протрималися, доки надiйшла допомога.
Об'єднанi вiйська нiмцiв, полякiв i козацькi полки розгромили
турецьку армiю. Пiсля перемоги найшанованiшi люди Вiдня запитали,
якоï винагороди бажають смiливцi. Михайлович захотiв грошей, щоб
будинок купити. А Кульчицький нiчого не захотiв, лише попросив вiддати
каву, яку турки з переляку покинули в своєму таборi. Вiддали йому
гору мiшкiв з кавовими зернами, i довго дивувалися, навiщо нормальнiй
людинi пити таку гiркоту.
Пiзнiше Юрiй Кульчицький видав книжку про своï вiйськовi пригоди i
в центрi Вiдня вiдкрив першу в мiстi кав'ярню. Кожен, хто прочитав
книжку, йшов до кав'ярнi, щоб побачити героя. Купували каву, пили та
кривилися вiд гiркоти, аж сльози ïм з очей текли. Тодi Кульчицький
вирiшив додавати в каву цукор, i тепер усi пили ïï iз
задоволенням. Цей рецепт у нього перехопила вся Європа i до
сьогоднi готує каву саме за ним. Шкода, що забули назвати
ïï кава по-кульчицьки.
Отже, хороброго козака вiденцi запам'ятали не тiльки героєм,
рятiвником свого мiста, а й першим вiденським кав'ярником. Коли
Кульчицький помер, уся столиця Австрiï ховала його з великими
почестями. У XIX столiттi одну з вiденських вулиць назвали на його
честь. А на одному з будинкiв було встановлено невелику бронзову
скульптуру Кульчицького у турецькому одязi. У лiвiй руцi вiн
тримає тацю з фiлiжанками кави, а в ногах — трофеï
розбитоï турецькоï армiï.