Тiльки родина як вiчна зернина

Пригадую дитячу гру, просту й наïвну до краю. Доганяючи одне
одного, ми намагалися доторкнутися рукою до втiкача i весело гукнути:
Квач! Але той, хто втiкав, мiг уникнути такого звання, заскочивши в
заздалегiдь накреслене на землi коло з надписом Хатка i гукнувши: Чик-
чик, вдома! Все! Уже нiхто пiсля цього не смiв доторкнутися до гравця.
Аякже! Вiн же був захищений рiдними стiнами домiвки, своєю
родиною, хоч i уявною, але неперевершено могутньою й авторитетною.
Що ми, малi, тодi розумiли в цiй грi? Яка пiдсвiдома життєва
фiлософiя рухала .нашою поведiнкою? Менi навiть важко пригадати, де ми,
дiти, про такий варiант гри чули. Мабуть, нiде. Просто пiдказав
генетичний iнстинкт.
Збiгли, спливли роки, а вiдчуття захищеностi, душевного комфорту,
впевненостi, спокою, тобто, всього, що дає людинi вiру в сонячний
завтрашнiй день, залишилося назавжди.
Родина, домiвка, бiла моя хата I хоч моє поколiння здебiльшого
виросло в мiських квартирах, все одно це ота бiла хата, i вишневий садок
бiля неï, i криниця з журавлем, i стежка, що бiжить вiд ворiт у
широкий свiт, i маминi рушники, i образи в покутнiм кутку, i вечорова
нiжна пiсня, що возвеличує душу i пробуджує найщирiшi
почуття Родина сильна взаємною любовю всiх ïï членiв,
доброзичливiстю, взаєморозумiнням, взаємопiдтримкою. Якi б
випробування не випали на долю людини, вона повинна мати прихисток саме
в стiнах рiдного дому, де ïï завжди зрозумiють правильно, i
пожалiють, i допоможуть, i скажуть в очi гiрку правду, коли це
необхiдно, i суворо посварять, але тiльки з любовю i тiльки в iмя
справедливостi. В такiй родинi дiти шанують i поважають батькiв, а
батьки, у свою чергу, з уважнiстю слухають судження своïх дiтей,
поважаючи ïхню людську особистiсть, не принижуючи ïхньоï
гiдностi.
Iдеал такоï сiмï бачимо в прекрасному творi романi Iвана
Багряного Тигролови. Кращi традицiï народноï педагогiки дiють
тут на повну силу; тепло й затишок домiвки Сiркiв пробуджують у нас
непереможне бажання
i самим побудувати своє родинне життя за такою зразковою моделлю.
Григорiй Многогрiшний, прекрасний юнак iз трагiчною долею, прийшов у цю
родину шляхом багатостраждальним i тяжким i знайшов у нiй своє
щастя. Та й як було його не знайти! Сам Бог послав хлопцевi зустрiч iз
людьми, якi стали для нього сiмєю, бо прийняли як рiдного сина, не
питаючи, хто вiн i звiдки, як потрапив у цей схований вiд людського ока
куточок тайги. Людина в бiдi значить, треба рятувати. Цей гуманний
принцип одна з основних рис украïнськоï ментальностi.
Найголовнiшi цiнностi життя праця, кохання , вiрнiсть, доброта, мрiя,
милосердя, доброзичливiсть формуються у сiмï, в рiднiй домiвцi.
Родина тримається на авторитетi батькiв. В украïнських сiмях
плекалася повага до матерi й батька, заснованi на заповiдях Святого
Писання. Генетичними рисами носiïв украïнськоï
ментальностi вважалися споконвiку такi, як щирiсть, гостиннiсть,
доброзичливе ставлення до людей, привiтнiсть, делiкатнiсть,
спiвчутливiсть, побратимство. Усi цi якостi особистостi утверджувала
народна украïнська педагогiка, доводячи, що моральнi принципи дiтей
стають незаперечними стiйкими переконаннями тiльки тодi, коли
батькiвський приклад освiтлює життєву дорогу молодого
поколiння.