Коротка характеристика тематичних груп легенд (продовження)

Чималий цикл iсторичних легенд присвячено темi козацьких скарбiв. Багато
сюжетiв пов´язано з постаттю Б. Хмельницького та його
таємничим скарбом, залишеним для нащадкiв. Легенди цiєï
групи окремими рисами, спорiдненi з мiфологiчними сюжетами. У них
iдеться про заклятi скарби, незвичайнi ознаки ïх мiсцезнаходження
(наприклад, вогонь чи свiтiння), охорону ïх заложними мерцями чи
тваринами (наприклад, вовками, у яких перетворились власники скарбу;
гадюками). Однак, на вiдмiну вiд мiфологiчних легенд, тут згадуються
конкретнi iсторичнi подiï, вказуються iмена достовiрних осiб
власникiв схованих багатств; ïх точне мiсцезнаходження та
призначення, заповiдане пiд час запечатування скарбу: Скарб на островi
Стрiльчому (острiв на Днiпрi бiля притоки рiки Мокроï Сури), Скарби
на островi Кухарському (проти села Андрiïвки Вiль-нянського району
Запорiзькоï областi), Могила Пилипчина (бiля села Котiвки
Магдалинiвського району Днiпропетровськоï областi), Льох
Хмельницького, Скарби Пилипа Орлика та iн. Магiчно-мiфологiчнi елементи
цих оповiдей вiдiграють тут другорядну роль у порiвняннi з описами
iсторичних подiй, козацькоï доблестi i звитяги.
До iсторичних легенд належать також фантастичнi оповiдi про пiдземнi
церкви, якi пiд час ворожих нападiв увiйшли в землю, i досi в них нiбито
продовжуються богослужби, а тому перехожi можуть чути з-пiд землi спiв
хору i звуки дзвонiв.
Героïко-патрiотична тематика продовжує розвиватись у легендах
перiоду нацiонально-визвольних рухiв 1718 ст. У ïх основi лежать
iсторичнi подiï Колiïвщини, Гайдамаччини, опришкiвського руху
та iн., i центральними постатями є, вiдповiдно, ватажки цих
повстань I. Гонта, М. Залiзняк, У. Кармелюк, О. Довбуш, Л. Кобилиця.
Вони теж надiляються надприродною силою i вмiннями: руками ловити ядра
гармат, ставати невидимими, силою магiï звiльнятись вiд залiзних
кайданiв, перевертнем утiкати з полону та iн. Деякi сюжети присвяченi
оповiдi про те, як такi надприроднi речi дiсталися ïх власникам.
Так, наприклад, у легендi про Довбуша говориться, що вiн, вбивши чорта,
отримав силу, що кулi його не беруть (Довбуш i чорт)- Подекуди
таємнича сила є властивiстю не самого героя, а якихось його
речей (плаща, пояса, зброï), тобто навiть у текстах 18 ст.
спостерiгаються очевиднi елементи магiï i фетишизму. Поширена у
захiдному реґiонi легенда про Довбушевi чоботи, завдяки яким вiн
був невловимий. Рiзнi варiанти цього твору включають оповiдi про 12
майстрiв, якi були одночасно й мисливцями, а тому самi полювали на
звiрiв, з яких були пошитi чоботи (шкiра найшвидшого в лiсi оленя
зшивалася жилами наймiцнiшого ведмедя). Незвичайнiсть процесу
виготовлення напiвказкового взуття героя доповнюється описами
таємничого будиночка в лiсi, спецiально для цього побудованого;
магiчних властивостей звiрiв та надприродних умiнь самих майстрiв.
У циклi легенд про Кармелюка, який прославився не лише силою, а й
численними втечами з в´язницi та каторги, переважає саме ця
тема у рiзних ïï iнтерпретуваннях (магiчнi перетворення,
вмiння ставати невидимим i т. п.). Бiографiя легендарних героïв
доповнюється колоритними епiзодами дитинства (здатнiсть змалку
робити речi, неможливi навiть для дорослих), екзотичного кохання ,
магiчноï сили пiсля смертi (чи навiть воскресiння ). Зрiдка
зустрiчаються тексти легенд, де героями виступають не воïни чи
народнi ватажки, а вiдомi письменники, архiтектори церков (або будiвничi
мiст), малярi (i ïх чудодiйнi картини). З цiєï групи
найпоширенiшi фантастичнi оповiдi про Г. Сковороду i Т. Шевченка, якi в
уявленнi народу володiють не лише мудрiстю, передбачливiстю, вмiнням
перемагати в суперечцi вельмож чи самого царя, а й магiчною силою.
Подекуди вони змальованi характерниками, як персонажi легенд про
козакiв. Однак, оповiдi, в яких представленi дiячi мистецтва, тяжiють
переважно до переказiв та народних оповiдань без фантастичного
компонента.
Як вказують усi дослiдники легенд, у фондi цього жанру
зустрiчається значна кiлькiсть мандрiвних сюжетiв та мотивiв
нацiонального епосу iнших народiв. Таким, на думку вчених, є сюжет
легенд про Марка Проклятого (людину, прокляту за земнi грiхи так, Що
ïï не приймає нi земля, нi небо; i вона повинна вiчно
спокутувати свою вину); про дiвчину-воïна, яка якимось чином
проникла на Сiч i стала не просто козаком, а кошовим отаманом. Часом в
украïнських легендах з´являються арабськi, iндiйськi мотиви;
на пiвднi Украïни в народному епосi наявнi образи азiатських
мудрецiв, купцiв-чарiвникiв, фантастично вправних злодiïв,
характернi для схiдно-азiйського фольклору. Вони могли бути занесенi
iноземними оповiдачами, якi приïжджали в Украïну на торг чи
заробiтки, а також шляхом запозичення з писемноï лiтератури. Як
переконуємось, легенди дуже рiзноманiтнi за тематикою, походженням
сюжетiв. Трансформуючись вiд ранньоï мiфологiчноï легенди пiд
впливом християнства та певних iсторичних подiй, жанр тематично
збагачувався, шлiфувався i до цього часу побутує, зберiгаючи
основнi жанровi риси. Легенди характеризуються ускладненим вiдношенням
до дiйсностi, внаслiдок чого iсторичнi, соцiально-побутовi факти та
подiï вiдступають на другий план чи вiдiграють роль сюжетно-
тематичного тла, а у центрi оповiдi з´являються незвичайнi чи
неможливi з точки зору матерiального свiту ситуацiï та особи
(мiфiчнi iстоти, надприроднi сили тощо). Фантастичний компонент у
легендах обов´язкова жанрова ознака, що в єдностi з реальним
трансформує зображувану дiйснiсть вiдповiдно з мiфiчними,
язичницькими, а пiзнiше християнськими уявленнями та вiруваннями. Цими
рисами легенди спорiдненi з iншими жанрами мiфами, повiр´ями,
баладами. Мiфологiчнi легенди, в яких зображенi надприроднi духовнi
iстоти та незвичайнi подiï, тяжiють до казкового епосу. Iсторико-
героïчнi тематикою, сюжетами, мотивами та образами перегукуються з
пiсенним епосом (думами, билинами, iсторичними пiснями). Група
апокрифiчних легенд спорiднена з жанрами писемноï лiтератури
(апокрифами, житiями святих, патериками тощо). Незважаючи на рiзне
спiввiдношення у тематичних групах та рiзновидах легенд реалiстичного та
фантастичного, усi вони тлумачаться з обов´язковою установкою на
достовiрнiсть зображуваних подiй, а тому всi названi жанровi рiзновиди
(мiфологiчнi, апокрифiчнi, iсторико-героïчнi) вважаються неказковою
(iсторичною) прозою. Вiдповiдно до критерiïв класифiкацiï
неказковоï народноï прози, сформульованих К. Чистовим: 1)
ознака часу; 2) ознака локальноï прикрiпленостi; 3) наявнiсть чи
вiдсутнiсть надприродних персонажiв; 4) вiдношення оповiдача до подiй);
у легендах:
1)  фiксуються подiï дуже давнього часу (навiть бiльш сучаснi
подiï в них мисляться як дуже давнi);
2)  немає ознаки прикрiпленостi до конкретноï
географiчноï територiï (iнколи умовно спiввiдносяться з нею
або прикрiпленi формально);
3)  виявляється обов´язкова наявнiсть надприродних
персонажiв (навiть достовiрнi iсторичнi постатi зображенi як
надприроднi особи з магiчними чи мiстичними вмiннями та якостями);
4)  оповiдач перебуває на зовнiшнiй щодо зображуваного
позицiï, не вказує джерела походження оповiдi чи можливого
ïï учасника або очевидця, оскiльки подiï мисляться як
дуже давнi, а тому подiбнi факти, пов´язанi з ними, втраченi в
минулому.