Купальськi пiснi

Пiснi язичницького, купальського змiсту; супроводжують розваги молодi
пiд час лiтнього свята Купайла, що триває всю нiч.
Купайло, за язичницькими вiруваннями, — Бог шлюбу i земних плодiв.
У цей день земля має найбiльшу силу, яку вiддає цiлющим
травам. До схiд сонця треба було збирати трави. Перед початком збирання
приносили жертву землi клали хлiб-сiль або монету як плату за щедрiсть i
цiлюще зiлля.
Хлопцi, дiвчата, а також вдови до цього свята не допускалися. Вважалося,
що самотнiсть не повинна iснувати: усе має бути в парi.
Купальське дiйство складається з багатьох елементiв:
Плетiння вiнкiв;
Запалювання вогнища i стрибання через нього; — прикрашання
стрiчками й вiночками жiночого деревця (Марени, Купали); водiння
хороводiв навколо неï;
- запалювання колеса;
- спалювання солом'яноï чоловiчоï ляльки Купала;
ворожiння;
Купання тощо. Усi цi дiï супроводжувалися пiснями.
Най популярнiшими є пiснi, що спiвають i сьогоднi, проте в них
часто вже переплутана християнська символiка з рiдновiрською. Через
християнський вплив ïх подекуди стали називати Петрiвочними
(петрiвчаними) пiснями.
Петрiвчанi пiснi умовно можна подiлити на:
- пiснi-роздуми про кохання ,
пiснi про нещасливу долю сироти,
пiснi про складне життя невiстки.
Лейтмотив цього циклу — взаємини молодих.
Головний образ бiльшостi пiсень Петрiвочка, дiвчина перед замiжжям.
Провiднi мотиви купальських пiсень: Мрiï дiвчат про замiжжя,
- роздуми дiвчат про свою долю,
Прощання з вiльним життям пiд батькiвською стрiхою: восени настає
пора весiль.
Ой коли ми Петрiвочки (Купайлочки) дiждали,
То ми ïï русу косу заплiтали.
Тепер же ми Петрiвочку (Купайлочку) проведемо,
Ми ж ïï русу косу розплетемо. Купальськi пiснi: Заплету
вiночок, Ой вiнку, мiй вiнку, Купайло, купайло та Iн.