МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913)

17 вересня 1864 року в мiстi Вiнницi. У сiм'ï дрiбного урядовця
народився Михайло Михайлович Коцюбинський. Батько родини був
гарячоï та неспокiйноï вдачi i не мiг зносити утискiв
начальства, через що часто мiняв роботу, а сiм'я змушена була
подорожувати з мiсця на мiсце за його призначеннями. 3 1875 року
майбутнiй письменник навчався спочатку в останньому класi
початковоï школи м. Бар, а потiм упродовж п'яти рокiв у
Шаргородському духовному училищi. По закiнченню училища
вiдправляється до Кам'янець-Подiльського, напевне, маючи намiр
вступити до унiверситету, проте через нестатки мрiя не здiйснилась. У
1881 роцi зближається з народовольцями. Наступного року за
участь у нелегальних зборах з нагоди рiчницi вбивства Олександра
Коцюбинського було заарештовано, а пiсля звiльнення взято пiд постiйний
нагляд полiцiï. Повернувшись до Вiнницi, засновує нелегальний
гурток, учасники якого знайомляться з нелегальною лiтературою. У
квартирi Коцюбинського зроблено обшук, полiцiя заносить його до списку
неблагонадiйних . Пiсля того як батько залишається без посади, а
мати слiпне, 19-рiчний юнак змушений утримувати велику родину. Впродовж
1882-1891 рокiв займається репетиторством у сiм'ях чиновникiв
Вiнницi та навколишнiх сiл. У Вiнницi М. Коцюбинський пише першi
своï твори — оповiдання Андрiй Соловейко, або Вченiє
свiт, а невченiє тьма (1884) i Дядько та тiтка (1885).

У Вiнницi Михайло Коцюбинський намагався одержати вiдгук на
своï першi спроби пера вiд мiсцевого присяжного уповноваженого
Неймана, людини з великими симпатiями до украïнськоï
лiтератури. Вирок був суворим: молодому авторовi радили нiколи бiльше не
братися за лiтературну творчiсть, щоб не калiчити святу нашу мову. Але
через шiсть рокiв Панас Мирний , прочитивши оповiдання Харитя, напише
молодому колезi схвильованого листа: Прочитав я ïï (Харитю) та
й нестямився!.. У такiй невеличкiй приповiстi та так багато сказано! Та
як сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як
сонячний промiнь, малюнком… Та так тiльки справжнiй художник зможе
писати! Саме мову, в хистi до якоï Коцюбинському вiдмовляли,
вiдзначив великий прозаïк Панас Мирний.

У 1897-1898
роках працює в житомирськiй газетi Волинь. У 1898 роцi
повертається до Чернiгова, де й оселяється, влаштувавшись у
земську управу. Заробiток дрiбного урядовця був дуже низьким, а на
утриманнi Коцюбинського була сiм'я i слiпа мати, яка, до речi, на
кiлька рокiв пережила сина. Щоб вести пристойне життя, Коцюбинський
змушений був багато працювати, але лiтературна робота не давала великого
прибутку. Через заборону украïнськоï мови автор одержував
платню значно нижчу, нiж перекладачi його творiв. I хоча значущiсть
Коцюбинського для Украïни така ж вагома, як Чехова для Росiï,
його твори оплачувались значно нижче, нiж росiйського колеги. За новелу
Intermezzo Коцюбинський отримує вiд Лiтературно-наукового вiсника
35 карбованцiв, а Чехов продав своï твори видавцевi за 75 тисяч
карбованцiв. Навiть на лiкування у Коцюбинського не вистачає
коштiв, проте вiн навiть не спробував писати росiйською. У 1899 роцi у
Львовi виходить перша збiрка оповiдань У путах шайтана . Того ж року у
журналi Жизнь опублiковано росiйський переклад журналу Для загального
добра. 3 1899 року починає виходити у Львовi зiбрання творiв,
закiнчене сьомим томом у 1913 роцi. Майже всi значнi твори письменника
вийшли за його життя. У 1903 роцi перебуває у Полтавi на вiдкриттi
пам'ятника Iвановi Котляревському . Тут зустрiчається з Панасом
Мирним, Михайлом Старицьким, Лесею Украïнкою , Василем Стефаником,
Оленою Пчiлкою. У 1905 роцi за порадою лiкарiв здiйснив подорож до
краïн Центральноï та Захiдноï Європи Австро-
Угорщини, Нiмеччини, Iталiï, Швейцарiï. Пiсля повернення
обирається головою чернiгiвськоï Просвiти. 1906-1912
створення оповiдань В дорозi, Конi не виннi, новел Intermezzo, Persona
grata, повiстi Fata morgana. 1909 року перебуває на лiкуваннi в
Iталiï, де особисто знайомиться з М. Горьким. Тут вiн пише новели
Лист, Подарунок на iменини. 1910-1914 pp. — з iнiцiативи
Горького видавництво Знание випустило три томи творiв М. Коцюбинського
в росiйських перекладах. 1911-1912 pp. — кiлька разiв побував у
гуцульському селi Криворiвнi, де зустрiчався з Iваном Франком, Лесею
Украïнкою, етнографом i фольклористом Володимиром Гнатюком. Усе це
зумовило появу повiстi Тiнi забутих пр едкiв. З кiнця 1912 року тяжко
захворiв. 1912 сiчень 1913 pp. лiкується в унiверситетськiй
клiнiцi професора Василя Образцова в Києвi, проте медицина вже
була безсила. 25 квiтня 1913 року Михайло Михайлович Коцюбинський
помер. За передсмертним бажанням його було поховано у Чернiговi на
Болдинiй горi, в гаю Троïцького монастиря.

Одного разу
в дитинствi, коли малий Михайлик захворiв, пiд час марення вiн раптом
заговорив украïнською мовою, В росiйськомовнiй родинi це було
дивним. Пiсля одужання хлопчику розповiли про цей випадок. Вiн ще дужче
зацiкавився украïнським словом i в 9 рокiв писав украïнськi
пiснi на взiрець народних, а в 12 рокiв пише велику повiсть з фiнського
життя росiйською мовою. Пристрасть до читання з'явилась у хлопчика в 11-
рiчному вiцi, коли сiм'я жила на селi i вiн закохався в 16-рiчну
дiвчину, яка не звертала на нього уваги. Тодi Михайлик вирiшив стати
великою людиною i привернути до себе серце дiвчини, покладаючи всi
сподiвання на книжки. Прочитанi твори пiзнiше вiдiграли велику роль
ужиттi Коцюбинського i сприяли його становленню як письменника. Уже в
першiй лiтературнiй спробi М. Коцюбинського знайшли вiдображення
характернi риси реалiста. У раннiй манерi автора простежується
схожiсть iз творчiстю Шевченка, вiдчутнiй вплив Iвана Нечуя-Левицького
та Панаса Мирного. Академiк Сергiй Єфремов, глибокий знавець
творчостi Михайла Коцюбинського, пiдмiтив етнографiчно-реалiстичну
манеру його творчостi. У цьому стилi написанi твори: На вiру, Цiпов'яз,
На крилах пiснi, Для загального добра та iншi, що вийшли у 90-тi роки. У
цей перiод можна побачити своєрiднi особливостi художнього методу
М. Коцюбинського: його цiкавлять не подробицi побуту, а душевнi
переживання, людськi почуття. У малiй прозi М. Коцюбинського можна
вiдокремити умовну тематичну групу творiв, пов'язаних iз подiями
революцiï 1905 року. У них персонажi поставленi в екстремальнi
ситуацiï (В дорозi, Вiн iде!, Смiх, Невiдомий, Подарунок на
iменини). У бiльшостi з цих новел трагiчне забарвлення. Наприклад, Смiх
психологiчно розкрив драму iнтелiгенцiï, котра надто пiзно
усвiдомлює свою пiдслiпуватiсть (адвокат Чубинський), i трагiзм
одуреного чорносотенною пропагандою, споєного селянства, що в
святковому одязi сходиться з сiл до мiста громити власну демократичну
iнтелiгенцiю. Пiсля перших творiв Коцюбинський звертається до
лiтератури європейськоï. Найбiльший вплив на М. Коцюбинського
мали тi письменники, якi вiдтворили внутрiшнiй свiт людини у бездоганнiй
мистецькiй формi Гi де Мопассан, Морiс Метерлiнк, Генрiк Iбсен, Август
Стрiндберг та iншi. Проте це було не слiпе копiювання гучних прийомiв.
Письменник узяв лише iдею, форму, втiливши ïï за допомогою як
власних уподобань та смаку, так i через свiтосприймання свого народу.
Наполегливi шукання засобiв для розкриття психологiчноï складностi
образу приводять до традицiй європейськоï лiтератури. Сам
письменник в автобiографiï вiдзначив, що на нього мали вплив
найбiльше письменники європейськi… Так поступово
намiчається його перехiд до iмпресiонiзму стилю, у якому
письменник знайшов себе. Характерною рисою бiльш пiзньоï творчостi
Коцюбинського є тонкий аналiз настроïв та почувань.
Подiï, що супроводжують життя героïв, поступаються перед
внутрiшнiм станом думками, почуттями.