Моï мiркування над сторiнками комедiï Горi вiд розуму

Прочитавши комедiю Горi вiд розуму, я була в захватi вiд головного
героя, його свободословия, поводження. Цей добуток оповiдає про
дворянське суспiльство. Ïхнi вчинки все на особу, i вже нiхто не
зможе заперечувати, що цi люди роблять iз себе тих, ким вони не є.
Життя — рiч важка, воно завжди iз труднощами й перешкодами
Головний герой — Чацкий . Розумна й чесна людина виявляється
в суспiльствi дурних людей. А що привело до того, щоб вiн виявився у
фамусовском суспiльствi? Ми знаємо — це нероздiлена любов до
Софiï. Софiя зовсiм неправильно надiйшла iз Чацким. Вона його
зовсiм недооцiнювала, не розумiла й не поважала. Чацкий усвiдомлював це,
але хотiв на все закрити очi. Чи добре зустрiла Софiя свого друга
дитинства, якого вже давно не бачила? Чацкий був уражений:
Ну поцiлуйте ж, не чекали? говорите!
Що ж, заради? Немає? В особу менi подивитеся.
Здивованi? i тiльки? от прийом!
У будинку Фамусова панують неправда, лицемiрство. Головнi заняття
— обiди, вечерi й танцi. Чацкий, не боячись нiкого, говорить те,
що думає. Вiн суперечить вищим чинам, якi цiнують тiльки багатство
й влада, боячись правди й освiти. Не кожний мiг би так надiйти в тi
часи. Основнi погляди на життя Чацкого проявляються через його дiалоги.
Вiн хоче служити справi, а не якимсь знатним людям:
Служити б рад, прислужуватися нудно. Чацкий не терпить приниження й
пiдлабузництва. У чому ж горi героя цiєï комедiï? Погано
те, що таких людей, як Чацкий, було дуже мало. Люди в той час багато
умовчували, вони ставали жорстокими, ïм доводилося багато
принижуватися й усiм прислужуватися. А, може, Грибоєдов хотiв
висловити думки, погляди через образ Чацкого? Ми про це можемо тiльки
догадуватися. А якщо представити мир без таких людей, як Чацкий? Страшно
подумати, що навколо нас усе будуть, як фамусови, молчалини, скалозуби
Комедiя Горi вiд розуму ще на багато рокiв залишиться сучасноï.
Образ Чацкого нiколи не зостариться, тому що вiн людина Столiття
нинiшнього, що не мириться з несправедливiстю, безчестям, приниженням.
От з таких людей ми повиннi брати приклад. Як жаль, що такi люди не все.
Ця комедiя залишиться в мене в серце надовго.
Я думаю, змiст комедiï в тiм, щоб показати побут Москви того часу,
перiод росiйського життя вiд Катерини до iмператора Миколи. Автор хотiв
показати, хто панував у ту епоху, як люди одержували чини й чим вони
допомогли Батькiвщинi. У цьому добутку розiгрується конфлiкт мiж
старомодними, дурними, марними людьми й молодим поколiнням, що
бажає домогтися того, щоб Росiя зайняла провiдне мiсце у
своєму розвитку
Сам Грибоєдов приписав горе Чацкому вiд його розуму. Чацкий
— головний герой комедiï. У нього є серце, вiн чесний,
щирий. Ним захоплюється покоïвка Лiза, вiн чутливий, i весел,
i гострий. Вiн славно пише, перекладає, говорить про нього
Фамусов. Чацкий серйозно любить, бачачи в Софiï майбутню дружину.
Фамусов вiдразу вiдчув, що iз приïздом Чацкого порушиться звичний
уклад життя, хоча й не знав про його погляди на життя. Фамусовское
суспiльство являє собою суцiльну неправду й лестощi, мир, де
панують грошi й аморальнiсть. Чацкий, очутившись у цьому суспiльствi,
занудився, тому що вiн зрозумiв, що цi люди пiдлесники й егоïсти,
якi нiчого не бачать навколо себе. Софiя теж не змогла протистояти
оточенню свого батька. У своï сiмнадцять рокiв дiвчина розцвiла
прелестно, як говорить про неï уражений Чацкий. Може, це й залучало
в Софiï Чацкого. Менi здається, що вiн почав разочаровиваться
в улюбленоï, тому що вона бачить мир зiпсованим, не розумiє
його щирого значення. Софiя не змогла оцiнити честь i розум Чацкого.
Чацкого терзає думка, як така дiвчина могла полюбити негiдника
Молчалина, користолюбця й пiдлабузника. Саме Молчалин протипоставлений
Чацкому як iнший тип поводження парубка: зовнi благоприличний, скромний,
але в сутностi пiдлий, подхалимствующий кар'єрист i лакей.
Наприкiнцi, коли Чацкий все довiдається, вiн розумiє, що
глибоко розчарувався в Софiï, i ïде з Москви:
Навiщо мене надiєю затягали?
Навiщо менi прямо не сказали,
Що все минуле ви перетворили в порох?!
Комедiя кiнчається видимою поразкою Чацкого, втечею його з Москви.
Змiст комедiï, я думаю, i в тiм, що Чацкий, незважаючи на своï
поразки й щиросердечнi борошна, не вiдступив вiд своєï
мрiï й iдеалу