Мотивацiйнi чинники поведiнки Марусi Кайдашихи з повiстi I. Нечуя-Левицького Кайдашева сiм'я

Характер Кайдашихи формувався в умовах крiпосницькоï дiйсностi. Пiдкреслюючи деформацiю особистостi героïнi, письменник зауважує: Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рiвна, з довгастим лицем, з сiрими очима, з тонкими губами та блiдим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворi, у пана, куди ïï взяли дiвчиною. Вона вмiла дуже добре куховарить i ще й тепер ïï брали до панiв та до попiв за куховарку на весiлля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась кол”о панiв i набралась од ïх трохи панства. До неï прилипла якась облесливiсть в розмовi й повага до панiв. Вона любила цiлувати ïх у руки, кланятись, пiдсоложувала свою розмову з ними. Попадi й небагатi панi частували ïï в покоях, садовили поруч з собою на стiльцi як пот рiбну людину. Маруся пишала губи, осмiхалась, сипала облесливими словами, наче дрiбним горохом. До природноï звичайностi украïнськоï селянки в неï при стало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тiльки вона трохи сердилась, з неï спадала та солодка луска, i вона лаялась i кричала на весь рот. Маруся булла сердита.
Кайдашиха з погордою ставиться до бiднiших вiд себе, до багатших — пiдлещується. Вона любить вихвалятися, що ïï шанують попи та пани. З метою пiдкреслити свою особливiсть вона одягає жовтi чобiтки, колiр яких не вiдповiдає ïï вiку i робить ïï смiшною, схожою на курку з жовтими ногами. Без мiри вона вихваляє i своïх дiтей перед сватами на оглядинах. На заручинах Кайдаш поводився природно, пив горiлку, як i завжди, а Кайдашиха лише вмочила губи, хоч автор пiдкреслює, що вона горiлку полюбляла. Лицемiрство Кайдашихи робить ïï смiшною: Кайдашиха знов притулила губи до чарки i трохи не помилилась та не хильнула до дна, але якось схаменулась, вкинула в рот один ковток i дуже скривила губи.
Маруся дуже часто потрапляє у смiшнi ситуацiï через свою пихатiсть i чванство. Збираючись на оглядини в Западинцi, вона вгнiздилась на високому возi, вслухалася поради сина злiзти перед крутою горою, скотилася, як м'яч, з воза в пил, обшмульгала жовтий сап'янець на модних чобiтках.
Разом з тим Кайдашиха — дбайлива добра господиня, любляча мати, а особливо бабуся, але ïï любов попирається ïï ж деспотизмом. На своïх невiсток Кайдашиха дивилася як на наймичок, котрими треба порядкувати. Таке ставлення свекрухи настроïло проти неï невiсток, а потiм призвело до сварок. Ворогуючи з ними, Кайдашиха щоразу потрапляє водночас i в смiшне, i в трагiчне становище. Сварка ввiйшла в ïï побут. Пiд час однiєï з них невiстка виколола ïй око. Автор висмiює дикi вчинки Кайдашихи. За гумористичним зображенням життя героïнi видно обмеженiсть жiнки, яка через ворожнечу з усiма сама стає посмiховиськом. Кайдашиха своєю поведiнкою вщент розбиває традицiйний для украïнських фольклорних та лiтературних творiв образ украïнськоï мудроï жiнки- берегинi.