На прикладi порiвняльноï характеристики образiв Фамусова й Молчалина

Тема бюрократiï — одна з наскрiзних тем росiйськоï
лiтератури не тiльки XIX, але й XX столiть. Не втратила вона
актуальностi й у нашi днi. Чиновницько-бюрократичний апарат держави,
перетерплюючи ряд iсторичних змiн, не тiльки не зменшується, але
постiйно розширюється, а сама бюрократiя перетворюється в
якусь самодостатню систему, що працює у власних iнтересах. От чому
так актуальна проблема бюрократiï, поставлена ще в добутках
росiйськоï класичноï лiтератури XIX столiття — у
творчостi Гоголя, Салтикова-Щедрiна, Товстого, Чехова. У джерел
ïï коштує комедiя Грибоєдова Горi вiд розуму,
створена ще в 1824 роцi
Цей добуток воiстину новаторське — i по проблематицi, i по стилi.
Уперше в росiйськоï драматургiï було поставлене завдання
показати не образи-маски, що вiдповiдають традицiйним амплуа комедiй
класицизму, а живi, реальнi типи людей — сучасникiв
Грибоєдова. Портрети, i тiльки портрети входять до складу
комедiï й трагедiï, — заявляв автор Горi вiд розуму,
— у них однак є риси, властивi многим iншим особам, а iншi
— всьому роду людському настiльки, наскiльки кожний людина схожа
на всiх своïх двоногих побратимiв. Карикатур ненавиджу, у моïй
картинi нi однiєï не знайдеш.
Це принципове положення автора комедiï дозволяє правильно
оцiнити всiх ïï героïв, зрозумiти специфiку ïхнiх
характерiв i значення не тiльки в цьому добутку, але й у бiльше широкому
контекстi — як певних людських типiв, властивих аж нiяк не тiльки
тiй епосi, коли розвертається дiя комедiï. Хоча, зрозумiло,
риси часу вiдбилися як в основному суспiльно-полiтичному конфлiктi
п'єси, обставинах, у яких дiють ïï героï, так i в
рисах образiв-персонажiв, але значення останнiх виходить далеко за межi
свого часу
Саме iз цього погляду можна розглянути проблему бюрократiï в Горi
вiд розуму. Адже серед основних героïв цiєï
комедiï, принаймнi, два являють собою рiзнi типи чиновникiв, що
iснували в Росiï тоï епохи. Це Фамусов, високопоставлений
московський чиновник, i Молчалин — його пiдлеглий, дрiбний
службовець. Обоє вони протипоставленi Чацкому, одна з
найважливiших сторiн iдейноï програми якого складається в
боротьбi iз засиллям бюрократiï
З iншого боку, важливо розглянути цих двох представникiв чиновництва з
погляду центральноï проблеми комедiï — протистояння
столiття нинiшнього i столiття минулого. Адже Фамусов не тiльки за вiком
старше Молчалина. Вiн — уже сформована людина, кар'єра якого
успiшно вiдбулася. Молчалин же не тiльки молодий, але й перебуває
на самому початку свого просування по службовим сходам. Може,
Грибоєдов хотiв показати в ньому новий тип росiйського чиновника,
що вiдмовився вiд тих принципiв, якi були характернi для поколiння
батькiв?
У свiй час Гончарiв у критичному етюдi Мильон роздирань, присвяченому
комедiï Грибоєдова, вiдзначив: У групi двадцяти осiб
вiдбилася, як промiнь свiтла в краплi води, вся колишня Москва,
ïï малюнок, тодiшнiй ïï дух, iсторичний момент i
вдачi. Дiйсно, перед нами проходить цiлий ряд живих, повнокровних
людських характерiв i типiв, що вiдбивають риси людей тоï епохи.
Вони перебувають у своєму звичному середовищi й займаються
типовими для цього кола справами
Саме комедiя Грибоєдова дала назву цьому колу осiб —
фамусовское суспiльство. У п'єсi його становлять домашнє
коло московського пана, великого чиновника, багатоï й знатноï
людини Фамусова й гостi, що з'ïхалися до нього в будинок на бал. У
це суспiльство не входить iз дiючих осiб тiльки Чацкий i пари згадуються
в реплiках внесценических персонажiв — брат Скалозуба й князь
Федiр, Племiнник своячки Фамусова, впливовоï московськоï дами
Хлестовой. Саме вони протиставляються по своïх поглядах,
переконанням, способу життя фамусовскому суспiльству як якiйсь
єдностi, заснованому насамперед на консерватизмi своïх
позицiй. Це i є так званий столiття минулий, що протистоïть
тим, хто представляє столiття нинiшнiй, тобто нову, прогресивно
настроєну частину суспiльства, що прагне до змiн. Зiткнення цих
двох столiть i становить основу суспiльно-полiтичного конфлiкту
комедiï, що вiдбиває реальне положення суспiльства
тiєï епохи
Очевидно, що незважаючи на рiзницю у вiцi (Молчалин ледве старше
Чацкого, а Фамусов годиться йому в батьки) обоє нашi героя є
представниками того самого кола, а тому ïм властивi загальнi для
фамусовского суспiльства риси. Як i прийнято в цьому середовищi,
обоє вони вище всього цiнують багатство й чини. От з яким
замилуванням розповiдає Молчалин про якусь важливу московську
даму:
Тетяна Юрiïвна!!! Вiдома, — притiм
Чиновние й посадовi -
Всi ïй друзi й всi рiднi…
Цiлком вiдповiдає такiй думцi оцiнка Фамусовим Скалозуба як
можливого нареченого для його дочки:
Вiдома людина, солiдний, И знакiв тьму отличья нахапав;
Не по лiтам i чин завидний,
Не нинi завтра генерал
Так у цьому суспiльствi заведене здавна: …У нас вуж здавна
ведеться, що по батьку й синовi честь. З батьками у самого Фамусова все
в порядку: недарма вiн з такою повагою згадує покiйного дядька
Максима Петровича й приводить його в приклад Чацкому. Цей важливий
вельможа Єкатерининськоï епохи домiгся бiльших висот у життi
в результатi курйозу: упав на сходах, а iмператрицю це розвеселило. I
тодi вiн, як блазень, ще раз спецiально повторив це падiння, за що й був
подарований. Самому Фамусову немає необхiдностi так принижуватися
— вiн уже досяг ступенiв вiдомих, але от Молчалин явно готовий
пiти по цiй уторованiй дорiжцi. У нього теж завiт батька, що тiльки
перебуває набагато нижче за рангом:
Менi заповiв батько:
По-перше догоджати всiм людям без изъятья;
Хазяïновi, де доведется жити,
Начальниковi, з ким буду я служити,
Слузi його, що чистить плаття,
Швейцаровi, двiрниковi, для избежанья зла,
Собацi двiрника, щоб ласкаво була
Звичайно, як говориться, планка нижче, але критерiï всi тi ж, i
немудро, що затятий супротивник такоï системи догiдництва й
пiдлабузництва Чацкий, переконаний: Мовчали дiйде до ступенiв вiдомих, /
Адже нинi люблять безсловесних. Недарма навiть прiзвище в цього героя
— Молчалин.
Але задамося питанням: чи не так все це далеко вiд нас, чи настiльки
вiддалений той, грибоедовский, столiття минулий, де Молчалини
блаженствують на свiтi, вiд нашого часу? Взагалi-Те, минулим столiттям
всю цю устояну систему життєвих норм i правил поведiнки
називає Чацкий, а ми-те знаємо, що вiн багато в чому
романтик, iдеалiст. Мабуть, Чацкий трохи поквапився у своïх
прогнозах. Хiба й зараз кар'єризм i догiдництво рiдко
зустрiчаються серед нашого сучасного чиновництва? На жаль, свiже
переказ, так вiриться iз працею.
Але, може бути, всi не так уже й погано. Сучасний американський
психологи Дейл Корнеги в книзi Як завойовувати друзiв розглядає
багато випадкiв з життя рiзних людей, у тому числi й епiзоди, присвяченi
вiдносинам з начальством. При цьому вiн дає якiсь правила
поведiнки, спiлкування з людьми, якi повиннi сприяти успiхи в життi.
Дивно, але цi правила, виведенi закордонним психологом в умовах зовсiм
iншоï дiйсностi — Америки XX столiття, — з точнiстю
виконує Молчалин — молодий чиновник з комедiï
Грибоєдова про Москву XIX столiття. Корнеги, наприклад,
розповiдає випадок, коли одна людина повнiстю завоювала
прихильнiсть iншого, похваливши його собак. Як отут не згадати нашого
Молчалина: Ваш шпiц, чарiвний шпiц, не бiльше наперстка, —
говорить вiн впливовоï й шанованоï в цьому суспiльствi
Хлестовой, — Я гладив всi його; як шовкова шерстка!
По логiцi Корнеги виходить, що така людина, як Молчалин , — iдеал
сучасного чиновника й бiзнесмена. Його основнi якостi — помiрнiсть
i акуратнiсть — у сполученнi iз чiпким практичним розумом i
вмiнням розташовувати до себе людей (зрозумiло, iз зовсiм певною метою),
— от те, що потрiбно для досягнення успiху в сучасному
американському суспiльствi, якщо вiрити Корнеги. Так що наше вiтчизняне
ноу-хау, вироблене ще в позаминулому столiттi, виявляється,
користується успiхом
И дiйсно, серед всiх iнших пiдлеглих Фамусова саме Молчалин
вiдрiзняється дiловими якостями:
Один Молчалин менi не свiй,
И те потiм, що дiловий
Що запитаєш iз iнших чиновникiв, серед яких усе бiльше сестринi,
своячки дитинки? Але хтось адже повинен займатися справами? Адже не для
того ж Фамусов став бiльшим начальником, щоб возитися з паперами:
Звичай мiй такий
Пiдписано, так iз плечей геть.
По поданнях цього суспiльства, чин i багатство для того й iснують, щоб
награжденья брати й весело пожити — от iдеал, до якого поки ще
прагне Молчалин i якого вже досяг Фамусов. Причому стартова позицiя у
Молчалина не дуже гарна: вiн iз провiнцiï, не знатний, не багатий,
а за Фамусовим i знатний рiд, i достатня кiлькiсть крiпакiв — душ
тисячки двi родових, а те й поболее.
Не забудемо, все вiдбувається в умовах крiпосницькоï
Росiï, порядки якоï непорушнi й для Фамусова, i для Молчалина,
i для всiх iнших представникiв цього суспiльства. Це основа основ
ïх ситого, спокiйного життя, наповненоï лише плiтками,
обiдами, вечерями й танцями. Але не всiм повезло народитися в сiм'ï
богатого власника злиденних мужикiв. I от Молчалину потрiбно виявити
особливi якостi, щоб пробитися на верх i теж одержати можливiсть, як i
Фамусов, у свiй час спокiйно насолоджуватися життям. Отодi-те хтось
iншоï буде бiгати з паперами, улагоджувати справи впливових осiб,
гладити ïх мосьок Так що очевидно: Молчалину призначено стати коли-
небудь новим Фамусовим- адже в них загальнi iдеали, подiбнi цiлi й
завдання. I навряд чи ïх варто вважати зовсiм рiзними поколiннями
росiйських чиновникiв. Мабуть, тiльки методи у них трохи вiдрiзняються:
Молчалин змушений бути бiльше енергiйним, дiловим, мобiльним, як сказали
б ми зараз. Але це не стiльки риса нового поколiння чиновникiв у
Росiï, скiльки результат iншого соцiального статусу. Народися
Фамусов у бiднiй i незнатнiй дворянськiй сiм'ï, може бути, i йому
довелося б стати дiловим.
Але зате як схожа ця парочка — солiдний Фамусов i молодий,
дiловитий Молчалин — на наших чиновникiв! Навiть преклонiння перед
всiм iноземним начебто передалося нашоï бюрократiï в спадщину
вiд них же. Правда, у мовi тепер бiльшого панує не смешенье
французького з нижегородським, а англiйського з новоязом сучасного
чиновництва. Але причина та ж: вiдсутнiсть власноï культури.
Турботливий батько Фамусов, звичайно ж, найняв для дочки й учителiв-
iноземцiв, i книжки дозволив читати, але для нього самого єдине
читання — це його календар iз записами важливих подiй, як то:
обiд, що помiняє погребенье, а за ним крестини в лiкарки. У
Мовчазна теж є свiй заповiтний зошит, куди вiн списує
новенькi пiсеньки
Але щира культура й освiта для всiх у цьому суспiльствi явище вкрай
небезпечне. Адже, на думку Фамусова, -
Ученье — от чуму, ученiсть — от причина,
Що нинi, пущi, чим коли,
Божевiльних розвелося людей, i справ, i думок
Божевiльний у вустах людей фамусовского суспiльства означає
iнакомислячий Здається, що ми зараз далеко пiшли вiд часiв гонiнь
на всяке iнакомислення але чи не так вуж у нас все благополучно з
культурою й освiтою? А може, i для сучасного чиновника не нiчого
небезпечнiше, нiж розумний, утворений, вiльно мисляча людина? Адже як
тодi Фамусовим удасться пiдтримувати свiй авторитет якщо всi почнуть
служити справi, а не особам? Як дiйти до ступенiв вiдомих Молчалину,
якщо крiм умiння догоджати й тихенько вичiкувати зручного моменту для
просування по службi в нього нiчого за душею немає.
Може бути, наступить коли-небудь такий момент, коли нарештi-те
зостариться ця вiчна пара — Фамусов i Молчалин — i пiде
нарештi в минуле. I тодi вже комусь буде сокрушенно викликнути
Ах! Боже мiй! Що стане говорити
Княгиня Марья Алексевна!