Нацiональний характер поезiï В. Вiтмена

Образ життя вiдомого американського поета Волта Вiтмена чимось схожий на
життя багатьох його колег: вiн рано змушений був кинути школу,
заробляючи на життя, працював розсильним, учнем друкаря, учителем у
сiльськiй школi, був Iмпортером i редактором декiлькох нью-йоркських
газет. Шлях його у лiтературу був насичений подiями, враженнями,
рiзноманiтними iнтересами. В складний i досить суперечливий, одержимий
безмежним самолюбством, Вiтмен претиндує на звання американського
творця епiчноï поезiï. В. Вiтмен описує, за його
словами, Єдину, неподiльну, небувалу, велику, складну демократичну
нацiю.
Поет мав радикальнi полiтичнi погляди: гнiвно виступав проти рабства,
занишповався iдеями свободи й демократiï. Сполученi Штати вiн
вважав батькiвщиною новоï, вiльноï, незалежноï людини. За
своïми iдейними переконаннями вiн був прихильником
демократичноï партiï Вiльна земля. У цей час точилася масова
кровопролитна вiйна мiж Сполученими Штатами та Мексикою. Краïна
подiлена на вiльнi й рабовласницькi штати. Поет задумав написати твiр ,
де прославляв би iдеали американськоï демократiï й
американський спосiб життя. Поштовхом до написання цього твору стала
подорож Вiтмена Америкою. В той час вже було сформоване й творче кредо
поета, в основi якого була вiра ïï непереможнiсть,
всемогутнiсть духу людини. Вiтмен вiрив у творче покликання поета, у
всесвiтнє братерство й демократiю. В однiй зi збiрок своïх
поезiй -Листя трави поет зображує мiнливе, бурхливе, багатогранне
життя краïни.
Чую спiває Америка
Рiзнi пiснi я чую,
Спiвають робiтники,
Кожен спiває свою гучну й радiсну пiсню.
Збiрка ця нiби проголосила поетичну революцiю, бо породила незвичайно
гучний, молодий нацiональний голос, такий, як i сама краïна. Поет
вiдходить пiд традицiйного вiршового розмiру заради ритмiчного вiльного
вiрша. Тут наявнi порiвняння, повтори, асоцiацiï й образи.
Нетрадицiйна форма i незвичайний, здавалося б, зовсiм непоетичний
предмет дослiдження Вiтмена викликали неоднозначну реакцiю читачiв i
критикiв: деякi зневажали i критикували збiрку, але бiльшiстю читачiв
вона була помiчена i досить високо оцiнена.
Молода краïна швидко розвивається. Пiзнає себе.
Розпочався великий технiчний прогрес: були вiдкритi паровi двигуни, що
дали поштовх до розвитку корабельного будування, з'явилися вiдкриття
талановитого винахiдника Едiсона. Америка почала цiнувати не лише мiцнi
м'язи, а й гострий, допитливий розум, що ними керує. Кожнiй людинi
вiдкривалися широкi можливостi для розвитку й самопiзнання,
самоствердження. I В. Вiтмен достатньо, переконливо й глибоко вiдобразив
це у своєму вiршi Пiснi про себе.
Себе я прославляю, себе я оспiвую,
I те, що приймаю я, приймете й ви,
Бо кожен атом, котрий належить менi,
Так само належить вам.
1861 рiк. У Америцi вибухнула Громадянська вiйна. Протягом усього
воєнного перiоду поет працює у вiйськовiй скарбницi, а у
вiльний час доглядає поранених та хворих. Своï почуття i
враження вiд цих воєнних рокiв поет висловив у збiрцi Бий,
барабане!, де в пiднесеному дусi оспiвано боротьбу проти ганебного
рабства. Дуже тяжким ударом для поета стало вбивство президента Америки
Лiнкольна. Свiтлiй його пам'ятi поет присвячує цiлий цикл поезiй.
Особливо вiд виначається серед них вiрш О капiтане! Мiй капiтане!,
у якому поет зумiв правдиво вiдтворити глибоке потрясiння американського
суспiльства, спричинене пiдступним злочином, здiйсненим Дж. Бутом. Поет
розумiє, наскiльки плiдною i важливою була дiяльнiсть президента
Лiнкольна, який чимало зробив для кра ïни, аби утвердити
ïï на шляху демократiï, розквiту, змiцнення.
О капiтане мiй! Капiтане! Позаду путь трудна.
Всi бурi корабель здолав, i слава нам луна.
Нас гавань жде, i дзвiн гуде, i люд радiє з нами.
Несхибний витримали курс ми помiж бурунами.
I ось ця несподiвана смерть, яку неможливо зрозумiти, у яку не можна
повiрити.
Мiй батьку! До чола тобi
Я руку притулив!
То соп, що ти на палубi.
Упав i занiмiв.
Але мовчить мiй капiтан, блiдi його вуста,
В нечутливих вже руках опинилась кров густа.
Збiрка вiршiв В. Вiтмена зазнала ще багатьох перетворень: до кiнця свого
життя поет доповнював i виправляв поеми, якi увiйшли до цiєï
збiрки. У цьому циклi вiршiв автор висловлює щиру вiру у швидке
закiнчення Громадянськоï вiйни й перемогу демократiï в
Америцi, вiру в те, що американська нацiя справдi стане найвеличнiшою, а
iдеал свободи, проголошений нею, буде сяяти всiм народам свiту. I можна
лише дивуватися, наскiльки пророчими були слова поета. Його мрiï
повнiстю здiйснилися. У наш час ми можемо переконатися, якого великого
мiжнародного авторитету й могутностi здобули Сполученi Штати Америки,
нацiональним спiвцем яких був В. Вiтмен, чия слава сягнула далеко за
межi його батькiвщини.