Не можу я без посмiшки Iвана

В Елегiï Змальовано образ критика i поета Iвана Свiтличного,
якого було заарештовано у [зереснi 1965 р. В. Стус також
розповiдає про окремi етапи свого життя.
Автор звинувачує тоталiтарну систему, яка окравши край, окрали
спокiй поета. Вiн мшнувачує тих, хто сидить по шпарках i нiчого не
робить задля того, щоб жити у вiльнiй державi, яка стала вiтчизною
боягузiв i убивць, проклятим краєм.
Моє досьє, велике, як майбутнє , Напевне, пропустив
котрийсь iз трутнiв.
Iз тих, що бiлий свiт менi окрали. Окравши край, окрали спокiй мiй.
Лишивши гнiв ропавий i кривавий I право — надриватися в
ярмi.
Сидять по шпарах всi мужi хоробрi. Всi правдолюби, чорт би вас
побрав!
Чи людська добрiсть — тiльки доти добрiсть,
Поки без сил, без мужностi, без прав
Запомогти, зарадити, вступитись.
Стражденного в нещастi прихистить…